Павло-Роберт Маґочій, відомий історик України, очільник кафедри українознавства Торонтського університету (Канада) відвідав Черкаси, щоб дати відкриту лекцію та взяти участь у дискусії на тему «Чому є важливим багатонаціональний підхід до історичного минулого України».

Захід організували канадська недержавна організація «Українсько-Єврейська зустріч», Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького і міська гімназія № 31 (зокрема, її директор Сергій Шамара).

Павло Маґочій відомий своїм поглядом на історію країни як на поєднання історій різних спільнот, котрі виступають у ролі рівноправних гравців. Так, суб’єктами історії України він розглядає українців, євреїв, вірмен, греків тощо.

Перебуваючи в Черкасах, дослідник презентував книжку «Євреї та українці: тисячоліття співіснування», яку написав у співавторстві з єврейсько-американським істориком українського походження Йохананом Петровським-Штерном.

«Це — книжка не про євреїв в Україні, а про євреїв і українців, про тисячолітню історію взаємозв’язків, спільного проживання на одній території цих двох народів, — наголосив професор Маґочій. — Зараз у світі Україну часто сприймають як місце трагедій, а українців — як їх «виконавців». Натомість все значно складніше. Щобільше, за всю історію України лише 16-20 років були роками гонінь і трагедій».

Як зазначив Павло Маґочій, причина спотвореного погляду на українсько-єврейські взаємини — в тому, що історія України століттями спотворювалася імперськими та радянськими маніпуляціями, і на жаль, багато з цих спотворень були сприйняті в інших країнах.

Павло Маґочій закликав українців розвивати самостійну політику пам’яті, не оглядаючись на реакцію, викликану стереотипами сприйняття українців у інших країнах. Так, на думку професора, Україні не потрібне схвалення іншими країнами погляду на Голодомор як на геноцид. «Якщо українські історики встановили, що це — геноцид, то зовнішнє затвердження цьому не потрібне!» — переконаний канадський історик. Що стосується українсько-єврейських стосунків, то, на думку пана Маґочія, науковці покликані виробити потужний масив даних про взаємодію між цими двома спільнотами.

Важливим елементом політики пам’яті є вшанування жертв Холокосту. В очах світу є два основні символи цієї трагедії єврейського народу — Аушвіц (Освенцим) і Бабин Яр. Щодо Бабиного Яру, то зараз є два проєкти створення там меморіального комплексу — один із них може бути профінансований заможними олігархами, чиї бізнес-інтереси базуються у Москві, а другий — проєкт, концепція якого підготовлена в Україні і має фінансуватися українською державою. На переконання Павла Маґочія, українська громадськість та діаспора мають беззастережно підтримати український проєкт. Зокрема, й через те, що практика показує: будь-які російські проєкти на території інших держав легко стають «об’єктами російських інтересів», а згодом — і приводом для експансії, в тому числі й збройної.

Як зазначив під час відкритої дискусії професор Черкаського національного університету ім. Б.Хмельницького Віталій Масненко, єврейська спільнота є важливою частиною історії України. На жаль, навколо українсько-єврейських стосунків сформувалося багато спекуляцій, пов’язаних із політикою. Зокрема, у світі доволі поширена думка щодо антисемітизму українців і особливо – українських націоналістів, тоді як серед активістів ОУН є праведники народів світу, які рятували євреїв під час Холокосту. «Спільне життя українців і євреїв — це складний історичний процес, який не можна зводити до політизованих стереотипів», – наголосив Віталій Васильович.

Професор ЧНУ Юрій Присяжнюк згадав про важливість ушанування постатей праведників народів світу, серед яких — і черкащанка Олександра Шулежко, котра в часи німецької окупації врятувала від смерті і голоду 102 дітей, серед яких 25 були євреями.

«Де в чому ми, українці, ближчі до євреїв, ніж до народу, який раніше називали «братським», — до росіян», — зазначив Юрій Петрович.

Він закликав творити сприйняття жителів України передусім як громадян єдиної держави, а не представників окремих етнічних спільнот.

Перший проректор ЧНУ проректор Василь Мойсієнко, своєю чергою, закликав до належного вшанування в Черкасах таких людей як Олександра Шулежко. Зокрема, на часі перейменування на її честь однієї з центральних вулиць міста.

«Назви вулиць повинні показувати сутність українців, специфіку нашого міста», — висловив переконання науковець.

Прочерк