80 років тому був підписаний Договір між США і СРСР про принципи, застосовні до взаємної допомоги у веденні війни проти агресії («ленд-ліз»).

Сьогодні нема такого громадянина України, який би не знав про ленд-ліз 2022 року! 9 травня 2022 р. президент США Дж. Байден підписав раніше прийнятий Конгресом США закон про ленд-ліз на захист демократії в Україні («ленд-ліз» дослівно: надавати допомогу в формі запозичення або  здавати в оренду). Закон надає можливість значно пришвидшити з боку Сполучених Штатів постачання в Україну озброєння, транспорту, продовольства та іншої необхідної допомоги для переможного завершення війни України з росією. Обладнання, надане за програмою «ленд-ліз» і втрачене у бою, списується, і держава, яка отримала допомогу, за нього нічого не винна. Не пошкоджене обладнання Україна може повернути США і не платити за нього. Якщо Україна вирішить залишити озброєння собі після бойових дій, тоді озброєння оплачується.

11 червня 1942 року між США і СРСР був підписаний «Великий Договір про ленд-ліз із Росією» — про принципи, застосовні до взаємної допомоги у веденні війни проти агресії. США зобов'язувалися надавати Радянському Союзові оборонні матеріали, оборонне обслуговування і оборонну інформацію, зі свого боку, Радянський Союз зобов’язувався продовжувати сприяти обороні США, надавати матеріали, обслуговування, якщо у нього є така можливість. До нападу гітлерівської Німеччини на СРСР і початку німецько-радянської війни (1941–1945 рр.) американська програма «ленд-ліз» охоплювала Велику Британію, Китай, Канаду, Австралію і Нову Зеландію. Ще до офіційного підписання Договору Сполучені Штати почали надавати допомогу Радянському Союзові. Вже в кінці червня 1941 року перші вантажі через Тихий океан були направлені в СРСР, перший конвой «Дервіш» вийшов у серпні 1941 року. Перше постачання військового озброєння для СРСР за пропозицією президента США Франкліна Рузвельта, було зроблено, не чекаючи рішення Конгресу — під виглядом допомоги Великій Британії.

Обсяги і перелік військової і цивільної продукції регламентувалися «Протоколами» про постачання військової допомоги СРСР. За роки війни їх було чотири — Московський (жовтень 1941 — червень 1942 рр.), Вашингтонський (липень 1942 — червень 1943 рр.), Лондонський (червень 1943 — червень 1944 рр.) і Оттавський (липень 1944 — вересень 1945 рр.). За роки війни Радянський Союз отримав від США кольорові метали, авіабензин, автомобілі, магістральні паровози, вантажні вагони, залізничні рейки, порох, літаки, танки і самохідні артилерійські установки, металорізальні станки та інше.

Наведемо показники щодо імпортного постачання кольорових металів, яке мало питому вагу в промислових ресурсах Радянського Союзу. У 1943 році мідь, отримана за ленд-лізом, становила 22 % виробництва, свинець — 54 %, цинк — 50%, молібденові концентрати — 186 %, нікель — 49 %, алюміній — 56 %), вольфрамовий концентрат — 110 %.

На радянських автозаводах, крім виробництва вітчизняних моделей, відбувалося збирання машин ленд-лізу. Збирали автомобілі «Форд», «Шевроле», «Додж» тощо. Американські автомобілі відрізнялися технологічністю в масовому виробництві і ремонті, достатньою надійністю і прохідністю, високим ступенем стандартизації й уніфікації, функціональною зовнішністю. У СРСР найбільшою популярністю серед автомашин ленд-лізу користувався «Студебекер». Ця армійська вантажівка вантажопідйомністю 2,5 т перевозила солдатів і боєприпаси, буксирувала важкі артилерійські знаряддя, служила базою для ракетних установок.

Важливою складовою західної допомоги Радянському Союзу було постачання продовольства. Сільське господарство і харчова промисловість СРСР найбільшою мірою постраждали від війни та окупації. Вже на початку військових дій противник зайняв територію, де до війни проживали 40 % населення країни, вироблялося 84 % цукру, 38 % зерна. У цілому за роки війни Радянський Союз отримав за системою ленд-лізу близько 18 млн т вантажів, у тому числі  4,5 млн т — харчові продукти і 3,6 млн т — метали для авіабудування та залізничні рейки. У вартісному виразі витрати на ленд-ліз за період його дії дорівнювали близько 46 млрд доларів США, що становило 13 % усіх військових витрат США та перевищило 50 % експорту країни.

На кінець війни радянська армія їздила на американських джипах і вантажівках, радянські льотчики літали на американських винищувачах, а радянські танкісти дійшли до Берліну на американській бронетехніці. Загальна сума ленд-лізу для СРСР  складала 11,3 млрд, а з урахуванням допомоги від Великої Британії і Канади — 13 млрд доларів. За курсом долара 2015 року це близько 160 млрд доларів.

Про значення ленд-лізу для СРСР Сталін говорив на Тегеранський конференції 1943 року. У тості на честь народження Черчилля він зазначав: «Я хочу сказать вам, что с советской точки зрения сделали президент и Соединенные Штаты для победы в войне. Самые важные вещи в этой войне — машины. Соединенные Штаты доказали, что могут производить от 8 до 10 тысяч самолетов в месяц. Россия может производить самое большее 3 тыс. самолетов в месяц. Англия производит 3 — 3,5 тысячи в месяц, в основном тяжелые бомбардировщики. Таким образом, Соединенные Штаты — это страна машин. Без этих машин, поставляемых по ленд-лизу, мы бы проиграли эту войну».

У радянські часи роль постачання за ленд-лізом в роки війни для СРСР традиційно радянською стороною применшувалось. Початок цьому поклав Вознесенский Николай — заступник голови Ради міністрів СРСР, голова Держплану і член Політбюро Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу. Він оцінював постачання за ленд-лізом у 4%, а недавній союзник по антигітлерівській коаліції характеризувався як «ожиревший на народной крови в период Второй мировой войны монополистический капитализм США, который теперь стоит во главе империалистического и антидемократического лагеря и стал застрельщиком империалистической экспансии во всех частях мира». Так і оцінювали західну допомогу Радянському Союзові в наступні роки радянські науковці. В останні роки існування СРСР оцінка допомоги  подавалась як 7%.

На думку українських дослідників теми ленд-лізу (В. Романенка, Ф. Кокошка, О. Ладиги, О. Франдинського, Л. Гончаренко і Л. Конеєвої) та незаангажованих російських (Л. Поздеєва, Б. Соколов), у радянському суспільстві применшення ролі постачання з Заходу робилася з метою зміцнення міфу про перевагу радянської військової економіки над військовими економіками капіталістичних країн — не тільки Німеччини, але й Великої Британії та США. Допомога Сполучених Штатів СРСР у межах ленд-лізу відіграла величезну роль у ході ведення військових дій проти фашизму. Американське постачання полегшило процес відбудови транспортної системи СРСР і підготовку до крупних наступальних операцій. Без західного постачання Радянський Союз не зміг би виграти німецько-радянську війну,  протистояти німецькому вторгненню, адже не був спроможним виробити достатню кількість озброєння і бойової техніки і забезпечити її пальним та боєприпасами.    

Якою ж була частка постачання за ленд-лізом у радянському виробництві деяких найважливіших для ведення війни видів продукції — подано у таблиці. Із неї видно, що постачання ключових видів продукції за ленд-лізом було дуже вагомим і мало величезне, а іноді й вирішальне значення в спроможності вести війну,  що дає підстави говорити про їх вищу частку у внутрішньому валовому продукті СРСР  (до 19 %).

Отже, свідома недооцінка американської допомоги СРСР за ленд-лізом свідчить не лише про брутальну невдячність союзникам, а й про сучасну тенденцію в путінській росії приписувати заслугу перемоги у німецько-радянській війні (1941–1945 рр.) винятково Радянському Союзу. 

Американське постачання в СРСР основних видів продукції за ленд-лізом

Олександр Овчаренко, Олена Сухушина, доценти ННІ міжнародних відносин, історії та філософії