Оригінальна назва історичного документа, ювілей якого ми відзначаємо 5 квітня, «Пакти і Конституції прав і вольностей Війська Запорізького». Його було прийнято 1710 року в Бендерах у день обрання гетьманом Пилипа Орлика (звідси популярна в історичних джерелах назва «Бендерська конституція»).
Конституція 1710 року справедливо вважається вершиною українського державотворення ранньомодерної (козацької) доби. Вона проголошувала встановлення козацького парламенту (розширеної старшинської ради), у якому були широко представлені інтереси козацької старшини та запорізького лицарства. До цього парламенту мали входити не лише генеральна старшина та полковники, а й «з кожного полку по одній значній і заслуженій особі».
Вшанування ювілею Конституції 1710 року дає всі підстави згадати добрим словом і її головного редактора Пилипа Орлика (1672–1742) — шляхтича, випускника Києво-Могилянської академії, вірного соратника Івана Мазепи, поета й письменника. Волею долі отримавши гетьманську булаву в еміграції, він протягом понад 30 років намагатиметься стверджувати українську національну справу. Головним своїм завданням бачитиме створення антимосковської коаліції задля звільнення України з-під колоніального ярма. Для цього готовий буде йти на компроміс із призначеним царем гетьманом Іваном Скоропадським. Проте не судилося.
Відзначаючи ювілей Конституції, варто наголосити: в умовах гібридної війни, що її веде Російська Федерація, таким датам належить особливе місце в боротьбі за ствердження України як нації й держави. Огульно відкидаючи саму історичну сутність цього документу, Кремль прагне й сьогодні довести антинаукову тезу «недержавності» Українського народу, вкотре переписати історію на догоду своїм великодержавним імперським амбіціям і забаганкам. Тож історичне значення Конституції Пилипа Орлика вимірюється наступним: 1) своєю появою вона підтвердила кращі традиції державотворення, започатковані Богданом Хмельницьким і всією попередньою еволюцією Українського козацтва; 2) поділом влади на законодавчу, виконавчу та судову, що помітно зближує її як із ліпшим досвідом республіканського державного устрою античного минулого, так і прийдешніми практиками демократичного світу; 3) місцем своєрідної історичної предтечі кращих сучасних конституцій світу — французької, американської та інших; 4) репрезентацією справді унікального українського козацького державного життя, якого на початку ХVIII ст. ще не знали ні абсолютистські монархії Європи, ні, тим більше, деспотичні режими Азії. Конституція Пилипа Орлика була передумовою повної державної незалежності України як від Речі Посполитої, так і від Московії.
У контексті сказаного головним уроком історії є потреба позбуватися комплексу забудькуватості, вивчати, знати і, з урахування реалій нашого сьогодення, стверджувати козацький досвід державотворення. Також популяризувати постать і діяльність гетьмана Пилипа Орлика та всіх українських національних лідерів, які в різні часи складної історії своєю волею, інтелектом, умінням і досвідом відстоювали Український народ, його самобутність, ідентичність, саме право на існування.
Доктор історичних наук, професор Юрій Присяжнюк