Ще вчора студенти, а сьогодні — випускники Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького 2021 року.

Для них роки під час навчання були часом розвитку, реалізації, формування себе як особистості, пошуків, кардинальних змін, нових знань, отримання досвіду. До «найкращих років» жоден не залишився байдужим. То що ж змінилося під час студентства і як на це повпливало навчання у ЧНУ, розповів в інтерв'ю випускник ННІ інформаційних та освітніх технологій Ігор Ігнатенко. 

— Порівняй себе, випускника ЧНУ, із собою ж, абітурієнтом, який тільки-но дізнався, що вступив до університету. Які твої риси з часом змінилися? Які очікування виправдалися, а що виявилося ілюзією?

— Я прийшов в університет з ціллю — добре навчатися. Я знав, що приділятиму освіті багато часу, буду працювати згодом за фахом. Цього я й досягнув завдяки університету.

Звичайно, надивившись у підлітковому віці американських серіалів, студентство уявляєш трішки по-іншому: величезні «аудиторії-амфітеатри», до сотні студентів в кабінетах абощо. А в реальності нас у групі було десятеро, та це лише плюс.

Я сильно змінився протягом навчання. Після школи не знав, чого насправді хочу, обираючи професію, більше опирався на свої знання.

Зараз я знаю, куди мені рухатися далі. Я виріс не лише у професійному плані, а й змінився як особистість: став впевненішим, організованішим, розвинув комунікативні навички.

— Які професійні навички, що ти отримав під час навчання, тобі знадобилися?

— На сьогодні я працюю програмістом в одній з IT-компаній Черкас вже понад рік.

Усе, що я вчив в університеті, знадобилося в роботі. 

— Твої найбільші здобутки під час студентських років.

— Пишаюся своєю діяльністю в студентській раді. Я організовував локальні свята в інституті. Також вважаю здобутком написані курсові й кваліфікаційні роботи, адже я витрачав на них багато сил, і всі вони стали в пригоді з часом. Можу виокремити дві найсерйозніші роботи: перша — сервіс для студентів технічних спеціальностей, основне завдання якого перевіряти написаний студентом код на правильність; друга — система спостережень за людьми з використанням машинного навчання (вона може розпізнавати обличчя людей на камері, збирати статистику і т. д.). Ці проєкти є повноцінними і їх можна було б успішно інтегрувати кудись. 

— На твою думку, викладач може стати справжнім другом? 

— Однозначно, так. Але потрібно проявляти цікавість до дисципліни: готуватися до семінарів, бути активним на лекціях абощо. Найбільше я спілкувався зі своїм науковим керівником, мені дуже подобалося, що він завжди йшов мені на зустріч при виборі тем. Таким чином допомагав мені розкритися.

— Чи продовжиш ти спілкування з одногрупниками після завершення навчання? Студентські роки були «багаті» на справжніх друзів і (чи) кохання?

— Так. У нас була невеличка група — 10 осіб. З більшістю ми спілкуємося постійно.

У мене дійсно з'явилися справжні друзі після університету. І на кохання роки теж були «багаті».

— Твій найяскравіший/найкумедніший спогад зі студентського життя.

— Комусь спало на думку провести посвяту першокурсників у стилі піратів.

«Інформаційні технології, фізмат і піратство... Як би це дивно не було, ну ОК», — подумав тоді я.

Було страшнувато вести захід і загалом організовувати таку цікаву «витівку», але тепер, як бачите, це один із найкумедніших спогадів. До того ж це був один із випадків, який допоміг мені побороти тодішню сором'язливість.

— Якби ти мав можливість повернутися в минуле, то що ти змінив би?

— Нічого, не знаю. Мені все подобається. Хтозна-як було б, якби я щось змінив. Я краще змінив би шкільні роки з їхніми екзаменами, ЗНО, стражданнями і хвилюваннями... А  студентські роки були досить яскравими.

— Твій меседж першокурсникам.

— Не йдіть до університету «просто так» або «бо треба, так усі роблять, що люди скажуть». Зрозумійте, що хочете і для чого. 

БЛІЦОПИТУВАННЯ

— Студентські роки – найкращі роки. Погоджуєшся з цим твердженням?

— У мене всього було три періоди: дитинство, шкільні роки і студентство.

То зрозуміло, що студентство — це найкраща пора, особливо, коли ти студент, який ще не працює.

— Пора студентства – це …

— «Ще трохи і буде п'ятірка» (на четвірку було легко вчити, а п'ятірку вже важче досягнути), «ти ж староста, запам'ятай», друзяки.

— Якби у книги був сюжет твоїх студентських років, то яку назву мала б книга?

— «Треба отримати п'ятірку, а то мама засмутиться»

 — П’ять слів, з якими в тебе асоціюється Черкаський національний університет?

— «Чому перший корпус такий класний...», ламповість, дружність, вибір, майбутнє.

— Улюблений афоризм.

— «Марно сперечатися з дурнем, дурість непереможна у тих, хто не бажає її перемогти».

— Твій найбільший страх.

— Нічого не вміти.

— Твоя найсміливіша мрія.

— Скажу можливо нецікаво, але в цьому є сенс.

Я прагну стати хорошим спеціалістом і повністю реалізувати свій потенціал. Просто звучить, але чи кожному це вдається зробити за життя?

— Що треба робити, аби бути щасливою людиною?

— Спочатку в собі розібратися, зрозуміти від чого ти кайфуєш. Займатися тим, що тобі подобається. І звичайно формувати хороше оточення навколо себе, адже без підтримки батьків і друзів важко.

Бажаємо успіху Ігорю і сподіваємося, що розмова буде корисна і для «студентів-початківців» Черкаського національного університету!

Пресслужба Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Фото з особистого архіву Ігоря Ігнатенка