Вона по праву належить до золотого фонду академічної спільноти Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.

Ще б пак: у його стінах уже понад пів віку із проходженням усіх щаблів   від студентки до професорки, а ще – орденоносиця, заслужена працівниця освіти України, очільниця власної наукової школи. Це відома в Україні та за її межами лінгвістка й педагогиня Світлана Анатоліївна Жаботинська, котра напередодні нового навчального року відзначає свій ювілей. Її напрочуд повнокровна й різногранна життєдіяльність заслуговує на детальне висвітлення в чималій книзі, ми ж обмежимося лишень стислим оглядовим нарисом.

Якщо ви володієте знаннями,

дайте іншим запалити від них свої світильники.

Т. Фуллер

Народилася ювілярка 27 серпня 1954 року у місті Вовчанськ, яке розкинулося біля тихоплинної річечки Вовча на Харківщині й нині стало одним із символів боротьби у війні з російськими агресорами. Майбутня професорка зростала в інтелігентній родині Федорових: батько, Анатолій Васильович, був професійним військовим, авіаційним інженером-техніком, фронтовиком-орденоносцем;  його дружина, Надія Петрівна, була справжньою майстринею педагогічної справи (визнана кращою вчителькою хімії у Вовчанську). Світлана радувала батьків своїми постійно відмінними успіхами у шкільному навчанні, була переможницею районних і обласних предметних олімпіад із різних предметів, та особливо виділялася серед учнівського загалу завдяки своєму хисту до вивчення іноземної мови. Найулюбленішою вчителькою дівчини була Галина Василівна Шульженко, яка навчала її англійської  мови.  Після закінчення школи із золотою медаллю вона не відразу вступила до вишу і впродовж року працювала хореографом Вовчанської ДЮСШ (народними танцями займалася ще з дитинства).

Якось Світлана гостювала влітку у своїх знайомих-черкащан і закохалася в це чарівне місто над Дніпром буквально відразу. Саме цій наддніпрянській перлині вона й віддала перевагу перед перспективою навчатися в гамірливому й напівстоличному Харкові. У 1972 р., склавши на відмінно профільний іспит, дівчина вступила на факультет англійської мови відомого в Україні Черкаського педінституту. Роки навчання видалися досить напруженими й напрочуд плідними для харків’янки: вона стала відмінницею навчання й взірцем громадської активності. Посудіть самі: ще у статусі студентки її обрали депутаткою Черкаської обласної ради, а на 4 курсі вона як очільниця студентських сільськогосподарських загонів, що працювали в Криму й на Черкащині, отримала свою першу державну нагороду – медаль «За трудову відзнаку». До того ж ця справді зіркова студентка ще й танцювала у першому складі інститутського ансамблю народного танцю «Черкащанка», який на той час очолив Валентин Михайлович Луценко і який згодом став танцювальною перлиною Черкащини, її візитівкою в Україні та за кордоном. 

На ті далекі-близькі 1970-ті припадає й початок наукової діяльності талановитої студентки: вона пише перші наукові статті та бере участь у наукових форумах. На її формування як фахівця та наукове становлення великий вплив справили талановиті педагогині Любов Кирилівна Зражевська, Лідія Михайлівна Волчкова та Віра Федорівна Сисоєва. Як одна з кращих студентів Союзу РСР, Світлана стажувалася в Кембриджському університеті (Велика Британія), що стало вагомою віхою в її професійному зростанні. У 1976 р. вона закінчила повний інститутський курс, цілком прогнозовано отримала диплом із відзнакою і кваліфікацію учительки англійської мови. Той доленосний рік увінчався ще однією важливою життєвою подією: одруженням із випускником педінституту Володимиром Петровичем Жаботинським, що згодом за свій внесок у життя міста отримав звання «Почесний громадянин міста Черкас».

Від того ж таки року розпочинається відлік 48-літньої науково-педагогічної діяльності Світлани Жаботинської (станом на сьогодні, бо ще й далі буде!). Доцентка Ірина Павлівна Крицька запросила талановиту випускницю на роботу викладачкою-погодинником кафедри іноземних мов її рідної alma mater, а вже через рік Світлану перевели на посаду асистента. Усвідомлюючи нагальну необхідність подальшого фахового зростання, вона вступила до аспірантури Київського державного інституту іноземних мов (заочне відділення) й відразу після завершення навчання захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидатки філологічних наук (1982 р.). Для дослідження Світлана Жаботинська обрала малодосліджену й лінгвістично значущу тему «Числівник сучасної англійської мови (до питання про категоріальний статус)», а її науковою керівницею стала доцентка Лілія Соломонівна Лев. Уже від 1986 р. Світлана Анатоліївна очолила кафедру практики англійської мови, а через три роки отримала вчене звання доцентки.

Світлана Жаботинська не з тих, хто вдовольняється досягнутим і зупиняється у своєму творчому зростанні, до того ж у різних напрямах. Рік 1987 ознаменувався її професійним стажуванням у США, а ще вона вдосконалювала свої англомовні навички, працюючи у вільний від основної діяльності час на перекладацькій роботі у Канаді, Індії, країнах Середземномор’я. У 1989 р. Світлана Анатоліївна отримала від Міністерства освіти і науки України направлення на навчання в докторантурі Московського державного лінгвістичного університету, де зосередилася на дослідженні проблем нового напряму у світовій лінгвістиці — когнітивних досліджень мови. Саме в цьому гносеологічному річищі й була написана та успішно захищена в 1993 р. докторська дисертація та тему «Когнітивні й номінативні аспекти класу числівників (на матеріалі сучасної англійської мови)» (наукова консультантка — визнана в колишньому СРСР професорка Олена Самійлівна Кубрякова). У дисертації особливості класу числівників пояснюються на підставі аналізу поняття абстрактного числа, наявного як у повсякденні, так і в математичній та міфологічній картинах світу. Власне захист дисертації став для вченої своєрідним стартовим щаблем до занурення в лінгвокогнітивні дослідження, спрямовані на з’ясування природи зв’язку між мовними/мовленнєвими та концептуальними (поняттєвими) структурами, сформованими в мисленні й базованими на нейронному субстраті мозку. Така полідисциплінарність вимагає від дослідника широких знань як із лінгвістики, так і суміжних дисциплін — психології, нейронаук, фізіології, філософії, логіки, теорії систем тощо. Високий рівень наукової ерудиції й усебічність фахової підготовки, помножені на дивовижну працелюбність Світлани Анатоліївни, й забезпечили її функціональну готовність до вирішення цих непростих дослідницьких надзавдань.

Через рік після повернення до викладацької роботи у своїй alma mater вона отримала вчене звання професорки кафедри практики англійської мови (1994), а невдовзі стала двічі фулбрайтівською стипендіаткою і проводила свої дослідження спочатку в Іллінойському університеті Урбани-Шампейну (1995), а потім — у Каліфорнійському університеті в Сан Дієго (2000), США. Важливою віхою творчої біографії Світлани Жаботинської стало й надання їй стипендії всесвітньо відомого Фонду Сороса, призначеної для підтримки індивідуальних досліджень. Усе це сприяло значній інтенсифікації дослідницької роботи уже досить відомої науковиці. Тоді ж розпочалася її активна співпраця з засновниками ключових напрямів когнітивної лінгвістики, відомими американськими професорами Р. Ленекером, Ж. Фоконьє, Дж. Лакоффом та іншими, що дозволило професорці Жаботинській поєднати здобутки різних наукових шкіл і на підставі дослідження великого масиву фактичних даних створити власну авторську методику концептуального аналізу мовних і мовленнєвих одиниць — «Семантику лінгвальних мереж», яка надає алгоритм аналізу для виявлення взаємодії між вербальними і мисленнєвими структурами. Професорка Жаботинська є засновницею першої в Україні власної наукової школи з когнітивної лінгвістики.

У Міленіумі Світлана Анатоліївна тривалий час обіймала посаду завідувачки випускової кафедри англійської філології. На основі своїх наукових напрацювань з лінгвокогнітивістики та спираючись на світовий досвід, професорка розробила оригінальні лекційні курси для магістрантів та аспірантів, які вона читала як українською, так і англійською мовами не лише в рідному ЧНУ, але й у столичних університетах: Лінгвістичному, Педагогічному ім. М. Драгоманова, ім. Б. Грінченка, а також Харківському національному ім. В. Каразіна, Львівському ім. І. Франка, Чернівецькому ім. Ю. Федьковича тощо. Слухали її і студенти Казахстану (Алмати), Німеччини (Потсдам), США (Сан-Дієго, Урбана-Шампейн, Хьюстон), Канади (Едмонтон). Учні Світлани Анатоліївни відзначають її енциклопедичну ерудованість, вражаючу фаховість, комунікативність, здатність гармонійно поєднувати науковість із доступністю викладу матеріалу і поряд із цим — щирість і душевність, уміння налаштовувати на успіх. 

Професорка Жаботинська є справжнім науковим лідером Черкаського національного. Станом на сьогодні її творчий доробок уже перевершив дві сотні наукових праць, у їхньому числі — три монографії, чотири посібники, а також статті, багато з яких опубліковано в зарубіжних виданнях європейських країн, США, Канади, Нової Зеландії. Професорка Світлана Жаботинська має один із найвищих серед українських лінгвістів індекс цитування у наукометричній базі Google Academia, а її публікації на сайті Independent Academia.edu переглянули понад 18 000 читачів зі 134 країн світу. Теоретичний доробок професорки  Жаботинської має практичне застосування у словниках-тезаурусах, створених на основі розроблених нею концептуальних моделей; в авторській системі викладання англійської мови «Лінгвакон», базованій на вживанні концептуальних схем (систему упроваджено в приватному навчальному центрі з аналогічною назвою); у когнітивно орієнтованій методиці структурування фахової навчальної інформації; у розробленні наукових засад мовного планування з урахуванням фактору багатомовності; у створенні алгоритму побудови концептуальних онтологій для аналізу множинних даних, представлених у політичних наративах; у з’ясуванні ролі мови як засобу впливу на свідомість в умовах інформаційної війни. Цей доробок було залучено до виконання довгострокових міжнародних проєктів, у яких брала і бере участь Світлана Жаботинська і які присвячені проблемам мовної політики України (проєкт під керівництвом Університету Альберти, Канада) взаємовідносин між Україною і ЄС (проєкт під керівництвом Університету Кентербері, Нова Зеландія), удосконаленню підготовки вчителів англійської мови в Україні (проєкт під керівництвом Університету Тарту, Естонія), дипломатії ЄС, спрямованій на збереження української спадщини в умовах російської агресії (проєкт під керівництвом Католицького університету Левена, Бельгія). Результатами своїх досліджень науковиця ділилася на численних міжнародних конференціях, що відбувалися в Україні й за кордоном.

Світлана Анатоліївна дбає про підготовку академічної зміни. Під її керівництвом захищені 14 кандидатських і одна докторська дисертація. Нею постійно надаються консультації за кандидатськими і докторськими дослідженнями як українських, так і закордонних науковців. Успіхи численних учнів професорки Світлани Жаботинської свідчать про міжнародне визнання її наукової школи. Серед них особливе місце посідає Наталія Чабан, яка нині є професоркою в університеті Кентербері, Нова Зеландія, де очолює Форум публічної дипломатії та політичної комунікації і, як відомий у світі фахівець у галузі політичної лінгвістики і європейських студій, керує фундаментальними міжнародними проєктами з вивчення сприйняття Євросоюзу в різних регіонах світу.

Ювілярка була експертом Вищої атестаційної комісії України з мовознавчих дисциплін, вона входила до складу трьох наукових рад із захисту дисертацій (нині перебуває у складі двох), була опонентом більше ніж 30 докторських і кандидатських дисертацій, у тому числі зарубіжних. Вона є членом редколегій трьох наукових журналів (один за кордоном), рецензує наукові публікації до рейтингових видань. 

Протягом двох років (2018-2020) професорка Світлана Жаботинська входила до складу наукової ради Національного фонду досліджень України, беручи активну участь у початковій розбудові його діяльності. З 2013 по 2021 рік вона була Першою віцепрезиденткою Української асоціації когнітивної лінгвістики і поетики. З 2013 року входить до складу наглядової ради Українського Фулбрайтівського кола. Професорка Жаботинська є членкинею Міжнародної лінгвокогнітивної асоціації славістів.

Заслуги Світлани Жаботинської перед вітчизняною наукою й освітою знайшли своє гідне пошанування. Вона має орден «За заслуги» ІІІ-го ступеню, їй присвоєно почесне звання «Заслужений працівник освіти України». Її також нагороджено медалями «Двадцять років незалежності України» і «Ушинський К. Д.», знаком «Відмінник освіти України», а ще численними відомчими, регіональними й університетськими відзнаками й грамотами. Має достойниця й церковні нагороди: ордени Св. Варвари і Св. рівноапостольної княгині Ольги.

Тож нехай і надалі розкішним рястом стелиться життєвий шлях шановної Світлани Анатоліївни! З роси й води!

Григорій Голиш, директор наукової бібліотеки ім. М. Максимовича, доцент