15 січня 1871 року народився видатний вчений-сходознавець, український історик, етнограф і перекладач, один із фундаторів Академії наук України.

Звенигородщина благословенна земля Шевченкового краю. Природні, історико-культурні та етнографічні об’єкти, які знаходяться на її території, мають туристичну привабливість і гостинно зустрічають усіх охочих відвідати наш край. Основний об’єкт відвідання гостей – районний краєзнавчий музей ім. Т. Г. Шевченка, скарбниця духовних надбань минулого і сьогодення Звенигородщини.

Експонати музею розповідають про сиву давнину краю, про визвольні війни українського народу, про Вільне козацтво, етнографію регіону та видатну родину Кримських.

В музеї мовою експонатів читаємо історію роду видатного науковця, вченого сходознавця, подвижника краєзнавчої справи у нашому краї Агатангела Юхимовича Кримського. Він народився 15 січня 1871 року в м. Володимир-Волинському. Коли йому не було й року батьки – Аглаїда Матвіївна та Юхим Степанович, з родиною переїхали до Звенигородки. Батько, переїхавши, учителював в нещодавно відкритому двокласному училищі, викладав географію та історію, обіймав посаду штатного смотрителя. В училищі не вистачало підручників, тож Ю. Кримський почав писати та видавати їх сам. В особистій друкарні готував до випуску посібники з арифметики, російської та французької мов.

Серед експонатів районного музею є копія Свідоцтва за номером 461, виданого Ю. С. Кримському на відкриття друкарні з одним швидко друкувальним станком. Також там зазначено, що гербовий збір сплачено в Києві 21 дня 1878 року. Тримав друкарню років з двадцять, обладнав її новими машинами. Тут замовлення виконувалось будь-якої величини й форми.

Повітове містечко на південній околиці тодішньої Київської губернії не мало нічого спільного з тим тихим раєм, про який так мріяв Юхим Степанович. Він описує місто так: «Сорок один рік тому, коли я приїхав до Звенигородки, містечко було з шістьома тисячами мешканців, щонайбрудніше, на деяких вулицях, багно навіть улітку не зовсім висихало; не будинки, а будиночки-халупки, вкриті переважно очеретом та соломою, багато які напівзруйновані. На великій вулиці, котра усе-таки називалася «Проспектною», стояли жалюгідні дерев’яні крамнички, а на розвалених дахах лежали кози» (Е. Кримський «Звенигородка и соборный храм», 1914 г. стр. 4).

Тодішню Звенигородку маємо змогу бачити на фото в експозиційній вітрині – світлини вулиць Дворянської, Бульварної, будівель костьолу, Успенської церкви, Преображенського собору.

Переїзд родини Кримських до Звенигородки ознаменувався для повітового містечка ще однією незвичною новацією – Юхим Степанович відкрив першу приватну публічну бібліотеку. В експозиції музею з друкованого каталогу Звенигородської бібліотеки, бачимо його титульну сторінку та довідуємося, що взимку 1889 року книгозбірня складалася з 2016 томів. Ще через вісім років – 2636 томів. Тодішня бібліотека мала неабиякий вплив на Агатангела Кримського, який наголошував, що у батька було таке правило: «жодної години без книги».

Сьогодні Звенигородська районна центральна бібліотека має ім’я Ю. С. Кримського. Там проводиться багато культурно-масових заходів до календарних та святкових подій, організовуються персональні виставки, презентації книг, зустрічі з місцевими та іменитими письменниками, поетами, майстер-класи.

Під час заходів неодноразово наголошувалось, що впорядкування Агатангелом Кримським етнографічних та краєзнавчих матеріалів згуртувало навколо нього широке коло музейників, вчителів, культпрацівників. Збирали етнографічні – фольклорні матеріали Шевченкового краю Іван Лисак, селянин з Колодистого, Софія Терещенко, засновниця нашого Звенигородського повітового музею, Микола Левченко, особистий секретар вченого. І от сьогодні в районному краєзнавчому музеї зберігається унікальний експонат – авторський макет книги, яка довгий час з 1965 року, знаходилася у фондових запасниках музею. Цей сигнальний примірник, без перебільшення можна вважати неоціненним. Час від часу наукові співробітники використовували матеріали з неї для краєзнавчого радіожурналу чи відтворення народних обрядів, записаних самим Кримським, ревно зберігали книгу з географічною мапою та малюнками, пишалися писемним скарбом музейного фонду.

Сьогодні багато досліджень чи машинописних робіт нашого земляка зберігаються у бібліотечних фондах Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського Національної Академії наук України, в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського, музейних архівах. На жаль, вони так і залишаються малодослідженими та не виданими, не мають масового читача. Так, як і наш музейний експонат – книга, яка підписана до друку ще в 1930 році Агатангелом Кримським, ревно зберігалась, викликала захоплення лише в поодиноких відвідувачів краєзнавчого музею. Вони мали змогу переглянути унікальний сигнальний примірник з правками та помітками самого автора, звичайно, не маючи змоги повністю перечитати, осягнути, збагнути історико-етнографічне дослідження Шевченкового краю.

Та у 2009 році, завдячуючи ініціативі голови обласної державної адміністрації О. В. Черевка книгу «Звенигородщина. Шевченкова батьківщина з погляду етнографічного та діалектологічного» відтворено з авторського макета як унікальну за своїм змістом працю. Видані примірники книги передано до бібліотек, шкіл, будинків культури Черкащини.

Для краєзнавців, науковців, учнів, студентів ще багато залишається таємниць та досліджень, пов’язаних із життям вченого. Важко збагнути, як людина зі світовим ім’ям потрапила під прес репресій та морок забуття, прийняла мученицьку смерть, братську могилу кустанайського табору. І лише після реабілітації на родинному будинку Кримських з’явиться меморіальна дошка, проводитимуться сходознавчі читання, відбуватимуться міжнародні наукові конференції у Звенигородці. Відгудуть ювілейні вшанування, в роки Незалежності прийматимуться рішення про перейменування вулиці, про реконструкцію будинку Кримських. Плануватиметься створення надалі там музею-садиби родини Кримських, в будинку, куди кожного вільного літа приїздив вчений набратись сил, відпочити від лекцій в університеті, від роботи в Академії наук – на вакації до Звенигородки…

На території Звенигородки є пам`ятка культурної спадщини національного значення – будинок, у якому жив учений-філолог, сходознавець і письменник А. Ю. Кримський. Будівля занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928, 230005-Н).

Ім’я українського академіка Агатангела Кримського – у затвердженому XVI сесією Генеральної асамблеї ЮНЕСКО переліку видатних діячів світу. Вчений-енциклопедист, поліглот, засновник Української Академії наук, найкращі роки свого життя прожив саме в батьківському будинку.

Домоволодіння родини Кримських було у Звенигородці по вулиці Продольній, 33 (пізніше вул. Леніна, нині вул. Кримського). 1872 року за видання підручника з географії Юхим Кримський отримав солідний гонорар, та побудував будинок у східному стилі. У 1907 році Юхим Степанович передав у спадщину частину будинку сину Агатангелу.

До Звенигородки вчений часто навідувався, у батьковій друкарні вийшло багато його книг. Всі наукові праці останнього десятиріччя свого життя він пише на Звенигородщині. Часто бував на березі річки Гнилий Тікич, ходив на полювання в Хлипнівський ліс. У незвичайному за архітектурним рішенням Будинку з вежею, черпав натхнення для творчих задумів, набирався сили духу під час все частіших політичних переслідувань. Десятки книг, сотні статей в енциклопедіях, журналах, оригінальна поезія, переклади з англійської, арабської, грецької, німецької, перської, турецької, французької. Часто світло на другому поверсі не згасало до другої третьої ночі, читав, занотовував…

Високе звання академіка, посада, шана вченого світу не врятували його від арешту. У липні 1941 року, з цього звенигородського будинку, під виглядом евакуації Академії наук, немічного, напівсліпого академіка вивозять для подальшої евакуації вглиб країни. Постановою НКВС від 20 липня 1941 року його було названо «ідеологом українських націоналістів, який протягом ряду років очолював націоналістичне підпілля». 25 січня 1942 року на засланні у Казахстані помер в тюремній лікарні. 8 травня 1957-го Агатангела Кримського було реабілітовано.

Та повернемося до родинної садиби Кримських. І. О. Григорович, що особисто був знайомий з цією великою родиною, так описував їхнє обійстя: «В центрі міста, три найкращі кам’яні будинки, що потопали в зелені садків, поруч з міською каланчею… утворювали прямокутник садиби, з великим тінистим садком, з крислатими яблунями, сливам та черешнями. Ганок та веранда, що виходили в садок, були найулюбленішими місцями спілкування за склянкою пахучого чаю з запашним варенням, за великим самоваром з чайником поверх труби… Ще за життя батьків Агатангел на свої власні кошти надбудував для себе на частині будинку, де жила родина, другий поверх на дві кімнати, та ще зверху вежу з великими суцільними світлими вікнами. Навколо цього була прилаштована галерея на два яруси з поручнями та стрімкими сходами донизу, в садок та на веранду…».

Мало що залишилось з тих райських садків.

На початку сімдесятих років, минулого століття представники громадськості підняли питання про створення у будинку музею Агатангела Кримського. Дата і номер документа про взяття будинку під охорону – рішення виконкому Черкаської обласної ради депутатів трудящих № 544 від 28 вересня 1973 року. Охоронний номер 71.

Будинок на той час мав такі паспортні дані: двоповерховий, цегляний, в плані прямокутний. На першому поверсі розташовані 7 кімнат, на другому – 3. Покрівля другого поверху вкрита шифером, одноповерхова прибудова – металевим листом. Загальна площа будинку – 174 кв. метри, по зовнішньому обміру 859 кв. м. До 1941–1945 рр. будинок був триповерховим. Третій поверх – красиво виконана альтанка з балконом. Балкон був і навколо другого поверху. Покрівля була крита листовим металом.

Рішенням Черкаської обласної ради від 26 вересня 1967 р. № 580 прийнято встановити на будинку, в якому жив і працював вчений, мармурову меморіальну дошку з текстом: «У цьому будинку жив і працював видатний український радянський вчений, академік Кримський А. Ю. 1871–1942». Розміри дошки – 1,0×0,6 м (дошка нині зберігається у Звенигородському районному краєзнавчому музеї).

Будівля руйнувалась, за актом обстеження була в незадовільному стані. Громадськість міста неодноразово підіймала питання реконструкції та створення музею. Планувалось передати будинок на баланс Звенигородського краєзнавчого музею. Деякі документи передачі оцінювальної вартості домоволодіння датуються 1991 роком.

Ідею створення меморіальної садиби підтримали Академія наук України, Українське товариство охорони пам’яток історії та культури, Спілка письменників України. У 1991 році житловий будинок придбаний Українським товариством охорони пам’яток історії та культури. Жильців повністю відселено. Потім земельну ділянку та будинок передали у власність Академії наук України. Від лютого 1991 року Київський інститут сходознавства АН має ім’я А. Ю. Кримського. Перший директор – поліглот світової слави Омелян Пріцак був учнем А. Кримського. Саме він доклав чимало зусиль, щоб увіковічити пам’ять вченого зі світовим ім’ям на Звенигородщині.

Рішенням Звенигородської міської ради народних депутатів від 21.12.1994 року № 343, враховуючи незадовільний стан пам’ятки культурної спадщини національного значення – житловий будинок академіка А. Кримського, який знаходиться в аварійному стані, за погодженням з Інститутом сходознавства ім. А. Ю. Кримського Національної Академії наук України, обласним управлінням культури та товариства охорони пам’яток історії і культури вирішено знести у зв’язку з неможливістю його реставрації. Визнати підрядником по проведенню ремонтно-реставраційних робіт МПМК та дозволити виготовити повний комплект проєктно-кошторисної документації на відтворення будинку родини Кримських.

У рішенні Звенигородської міської ради Черкаської області від 25.06.2004 року № 22-5 йдеться про затвердження проєкту відведення земельної ділянки в постійне користування інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАНУ загальною площею 0,2056 га забудованих земель громадського призначення Звенигородської міської ради за адресою вул. Кримського, 33. Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського рекомендовано укласти договір на виготовлення державного акту на право постійного користування.

Будівництво-реконструкція, велося з порушенням проєктно-кошторисної документації. «У 1994 році Кабінет Міністрів виділив 4 мільярди карбованців, яких вистачить, щоб вирити лише котлован. Звенигородські будівельники беруться завершити будівництво у 1995 році. Затримка за коштами», – зазначала в обласній пресі журналістка Валентина Васильченко.

А в 1996 році до Звенигородки завітали відомі науковці – історики, філологи, етнографи з Англії, США, Франції, Туреччини, Російської Федерації та інших країн. Прибули вони на перші сходознавчі читання міжнародної наукової конференції сходознавців. Звичайно ж зарубіжні гості відвідали садибу сім’ї Кримських, де по завершенню реставраційних робіт мав розміститися філіал Інституту сходознавства. Перед очима гостей постала недобудова відтвореного будинку. Пообіцявши, що такі відвідини будуть традиційними, завершили ювілейні заходи з відзначення 125-ї річниці від дня народження А. Ю. Кримського.

Будівництво-реконструкція, яке на початку велося посиленими темпами, поступово припинилось. Тут залишили представника інституту сходознавства місцевого жителя М. І. Ротаєнка, поступово припинивши фінансування. І ось вже 24 роки фінансують філіал лише однією статтею витрат – заробітна плата. За цей час ніякі зовнішні чи внутрішні роботи не проводились.

Нині немає ні пам’ятної меморіальної дошки, ні достойної вивіски на фасаді. Яким постає перед жителями та туристами Звенигородщини будинок сьогодні? Підвальне приміщення та фундамент, цегляні стіни, оглядова дерев’яна прибудова до другого поверху з цегляними башточками, двох схильна покрівля з сталевих оцинкованих листів. Внутрішні облицювальні роботи не проведені. На подвір’ї зі споруд лише льох. Будинок недобудований досі.

Неодноразово підіймалось питання збереження пам’ятки культурної спадщини національного значення, проводились зустрічі з представниками Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського Національної академії наук України. На завершення будівельних робіт правовласник споруди коштів не має. Ведуться перемовини про передачу будинку Кримських громаді міста. Разом з тим обласна, районна та міська влади матимуть можливість спільно розробити програму й відшукати кошти у бюджетах.

Зі статті директора Звенигородського районного краєзнавчого музею ім. Т.Г. Шевченка, члена НСКУ Олени НАРІЖНОЇ у журналі «Краєзнавство Черкащини». – № 14. – 2020. – С. 67–77. Стаття надійшла до редакції 27 січня 2020 р.

* * * 

До 150-річного ювілею Агатангела Кримського громадськість Звенигородщини, зокрема голова громадського краєзнавчого об’єднання «Пам’ять» Юрій Лисогор, Олександр Комаренко та інші звенигородчани, які облаштували місце поховання та встановили хрести на кладовищі, де поховані його батько Юхим Степанович і мати Аделаїда Матвіївна, брат Юхим та сестра Марія.

Громадська організація «Пам’ять» заявила про готовність віднайти кошти і здійснити добудову та приведення в належний стан меморіального будинку родини Кримських для обладнання в ньому музею Агатангела Кримського.

Василь Мельниченко, ННІ міжнародних відносин, історії та філософії