До Дня спільнодії студентські ради інститутів та факультетів Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького втілили своє бачення сенсів через художні образи.
Виставка студентських плакатів показала, що молодь приймає та ефективно їх опрацьовує, а не придушує. Це сприяє їхньому психічному здоров'ю та стійкості у важкі часи. Усі емоції є допустимими та прийнятними. Замість того, щоб витрачати енергію на боротьбу зі своїми почуттями, вони можуть спрямувати її на адаптацію до нових реалій, пошук рішень та підтримку одне одного.
Отже, допустимість і прийняття емоційних станів під час війни для студентів – це фундамент для їхнього емоційного виживання та подальшого відновлення. Це визнання їхньої людяності у нелюдських обстави.
Психологиня, доцентка кафедри педагогіки й психології Інна Герасимова проаналізувала студентські роботи.
Даний малюнок візуалізує значну внутрішню або зовнішню проблему, представлену загрозливим драконом у воді, що символізує її глибину та масштаб. Проблема посилюється тягарем, що нависає та вразливістю, відображеною у тіньових фігурах. Водночас ключовим ресурсом є готовність людини сміливо протистояти цій загрозі, шукаючи шляхи взаємодії та контролю. Надія на вирішення підкреслюється цегляними» елементами (раціоналізація, структура) та особливо «руками» згори, що вказують на потенційну допомогу або колективні зусилля. Отже, робота балансує між усвідомленням проблеми та вірою у можливості її подолання.
.
Малюнок зображує терези, що символізують вибір, справедливість, рівновагу або їх відсутність. Перевага однієї чаші з монетами над порожньою чашею вказує на дисбаланс, де матеріальні цінності переважають над чимось іншим, що відсутнє або ігнорується. Це може відображати внутрішній конфлікт або зовнішню проблему, де фінансовий аспект бере гору над етичними принципами, емоціями, часом чи стосунками. Синій фон підкреслює відчуття спокою або, навпаки, занепокоєння через цей дисбаланс. Малюнок запрошує до роздумів про власні пріоритети та наслідки такого вибору.
Малюнок візуалізує важливе психологічне послання про емоційний інтелект. Засмучений вираз обличчя хлопчика та його поза свідчать про переживання певних негативних емоцій, можливо, смутку чи розчарування. Червоний кіт поруч, який також виглядає похмурим, може символізувати «тіньову» сторону емоцій або пригнічений стан. Напис «Справжня сила не в придушенні емоцій, а в здатності їх проживати та керувати ними» є ключовим посланням, що вказує на ресурс. Він підкреслює важливість емоційної грамотності та прийняття власних почуттів для психологічного благополуччя. Ця робота є нагадуванням про цінність відкритого проживання емоцій замість їх приховування.
Малюнок яскраво ілюструє концепцію надії та внутрішнього ресурсу в умовах кризи. Квітка з однією зів'ялою пелюсткою та іншою, що тримається, символізує боротьбу за виживання та тендітну надію на відродження. Корені, що розростаються та містять слова «Фантазуй», «Літай», «Мрій», «Роби» та «Ти зможеш», вказують на важливість внутрішніх сил, творчості та активної позиції. Люди, що звертаються до квітки зі словами «В мене вже немає сил на все» та «Я вже не можу», відображають відчуття виснаження та безсилля, що є центральною проблемою. Проте, напис «Навіть у темряві проростає надія» підкреслює головний ресурс – віру у внутрішні резерви та здатність відродитися навіть у найскладніших умовах.
Представлений малюнок символізує дихотомію між руйнуванням і відродженням. З одного боку, обгоріла, безлиста половина дерева відображає проблему втрати, спустошення або наслідки негативних подій. Червона «полум'яна» гілка, що відокремилася від стовбура, може символізувати агресію, біль або активний елемент руйнування, що вирвався на волю. З іншого боку, жива половина дерева з зеленим листям є потужним ресурсом, що вказує на надію, відновлення та життєву силу. Це зображення підкреслює циклічність життя та здатність до регенерації навіть після значних потрясінь, де ресурс полягає у внутрішній стійкості та здатності до зростання.
Малюнок відображає проблему перевантаженості сучасного життя та психологічного тиску. Головний персонаж, що несе численні сумки з написами («Війна», «Навчання», «Сім'я», «Дружба», «Робота», «Стосунки»), символізує спробу впоратися з багатьма життєвими ролями та відповідальністю. Попри яскравий веселковий фон та квіти внизу, що можуть вказувати на внутрішню надію чи дитячу безпосередність, похмуре небо з дощем та блискавкою над головою персонажа підкреслює стрес та емоційне виснаження. «Руки» з написами («безтурботність», «відпочинок», «підтримка», «допомога») символізують потенційні ресурси, що можуть допомогти у розв'язанні цієї проблеми перевантаження. Отже, малюнок є метафорою пошуку балансу між викликами життя та необхідністю підтримки й відпочинку.
Даний колаж, що містить фотографії та написи «Будь собою!» та «Будь щирим!», фокусується на темах самоідентичності та автентичності. Проблема може полягати у внутрішньому конфлікті, прагненні відповідати суспільним очікуванням або у складності прийняття себе справжнього, що часто супроводжується сумнівами чи приховуванням емоцій, як на деяких фото. Водночас ресурс криється у заклику до щирості та відкритості, заохочуючи до вільного вираження себе та прийняття власної унікальності. Червоні серця посилюють емоційний акцент на важливості любові до себе та емпатії. Таким чином, малюнок є нагадуванням про шлях до психологічної цілісності через самоприйняття та чесність.
Даний малюнок ставить глибоке питання про людську ідентичність та відповідальність, особливо в контексті конфліктів. Проблема відображена у контрасті між символами миру (голуб, веселка) та руйнування (вогонь, розбите скло, темні гілки), що вказує на внутрішній або зовнішній конфлікт. Запитання «Ти знаєш, що ти людина?» разом із зображеннями щасливої та сумної масок підкреслює проблему пошуку істинного «я» та емоційного вибору. Прапор України символізує контекст сучасності та національну приналежність. Ресурсом виступає сам заклик до самоусвідомлення та мирні символи, які вказують на потенціал для єднання та пошуку гуманності навіть у складні часи.
Проблема тут очевидна — руйнування, спричинене війною, що викликає відчуття втрати та спустошення, про що свідчить зруйнований будинок. Текст посилює відчуття «нікого не залишило байдужим», вказуючи на поширений вплив травми. Ресурс символізують блакитні квіти на передньому плані та підпис «Надія на краще», що вказують на живу силу, відродження та непереможність життя навіть серед руїн. Це віра у відновлення та здатність знайти красу і сенс попри страждання.
Проблема зосереджена на темі виснаження, що прямо вказано написом і зображеннями фігур у знесилених позах, ніби у вогні чи серед жорстких гілок. Це відображає відчуття перевантаження, втоми та зневіри, що може бути спричинене зовнішніми чи внутрішніми факторами. Ресурс у цьому малюнку не є очевидним, він скоріше підкреслює саму проблему та її наслідки, залишаючи відкритим питання про джерела відновлення. Це може бути заохоченням до пошуку підтримки або методів боротьби з виснаженням.
Проблема тут полягає у пригніченні та несвідомому сприйнятті емоцій, що видно з розділеної хмари — одна половина щаслива, інша сумна, а напис закликає «Дай почуттям вийти назовні». Перелік негативних емоцій (страх, смуток, злість) підкреслює цю проблему. Ресурсом є саме усвідомлення та прийняття повного спектра емоцій, як зазначено: «Емоції – це не завжди погано», що вказує на шлях до емоційного здоров'я через їхнє вираження.
Це зображення яскраво передає відчуття безмежної радості та оптимізму. Фігура людини з розпростертими руками ніби вбирає в себе життєдайну енергію сонця. Теплі кольори фону символізують надію, внутрішнє сяйво та позитивний світогляд. Простий, але виразний дизайн плаката наголошує на універсальності емоції щастя. Глядач відчуває прилив енергії та бажання наслідувати цей стан піднесеності.
Центральна фігура, молода жінка з книгою, виглядає пригніченою або стурбованою, що може вказувати на внутрішній конфлікт або напругу, викликану інформацією, яку вона отримує. Золотий меч, що висить над її головою, є потужним символом, який може представляти як загрозу (дамоклів меч), так і прагнення до істини, влади чи важливе рішення, що нависло. Численні жовті очі, розкидані по фону, створюють відчуття пильного спостереження або параної, вказуючи на зовнішній тиск або внутрішнє відчуття, що її оцінюють. Наявність пісочного годинника та смартфона на столі може символізувати конфлікт між швидкоплинністю часу, сучасними технологіями та пошуком знань. Загальна атмосфера картини, з темним тлом і єдиним джерелом світла від свічки та книги, може відображати самотність пошуку знань, боротьбу з невідомим або подорож у власну підсвідомість.
Центральна ідея мультфільму «Думками навиворіт» та напису «МИ ВСІ ПОТРІБНІ» підкреслює важливість визнання та інтеграції всього спектру емоцій (Радість, Сум, Гнів, Страх, Гидливість) для формування здорової та повноцінної особистості. Це відхиляється від традиційного уявлення про «хороші» та «погані» емоції, стверджуючи, що кожна з них має свою функцію та цінність.
Зображення всіх емоцій разом, хоча й у різних станах (Радість – центральна, але Сум, Гнів і Страх також помітні), ілюструє концепцію емоційної амбівалентності та поліфонії. Це відображає реальність людського досвіду, де різні емоції можуть співіснувати одночасно, а не послідовно.
Присутність Суму (синього персонажа) як невіддільна частини емоційного ландшафту є ключовим психологічним інсайтом, що підкреслює її роль у процесах адаптації, співчуття та переробленні втрат. Сум не є перешкодою для щастя, а необхідною частиною його досягнення та розуміння.
Фокус на колективній важливості («МИ ВСІ ПОТРІБНІ») може також вказувати на потребу в соціальній підтримці та прийнятті емоцій як на індивідуальному, так і на колективному рівнях. Це підкреслює, що здорова емоційна регуляція часто залежить від здатності ділитися своїми почуттями та знаходити розуміння в інших.
Загалом, зображення слугує нагадуванням про складність та динамічність внутрішнього світу людини, заохочуючи до емоційної грамотності та прийняття всіх аспектів свого «Я» як основи для психологічного благополуччя. Це запрошує до інтроспекції та усвідомлення власної емоційної палітри.
«У серці бурі ти не один» – це послання про підтримку та солідарність у важкі часи. Психологічно, «буря» символізує життєві випробування, кризи, емоційні потрясіння. Фраза «ти не один» звертається до фундаментальної людської потреби у приналежності та підтримці. Вона дарує відчуття безпеки та зменшує почуття ізоляції, яке часто супроводжує стресові ситуації. Це може знизити рівень тривоги та відчаю, зміцнюючи психологічну стійкість.
Зображення двох човнів у бурхливому морі, де один, здається, є «вісником» або «рятівником» для іншого, підкреслює важливість зв'язку. Навіть якщо човни не знаходяться поруч, їхня присутність у тому ж бурхливому середовищі створює відчуття спільності долі. Це відображає концепцію взаємодопомоги та емпатії, коли усвідомлення, що хтось також переживає труднощі, може бути джерелом сили. Психологічно, це посилює відчуття «ми» проти «я», що є важливим для подолання особистісних криз.
Вираз «У серці бурі» вказує на прийняття складних емоційних станів, а не їхнє уникнення. Замість того, щоб заперечувати або придушувати «бурю» (негативні емоції, проблеми), фраза пропонує бути «у її серці», тобто стикнутися з нею. Проте, не наодинці, а з усвідомленням присутності інших. Це заохочує до емоційної відкритості та визнання власних вразливостей, що є першим кроком до їхнього опрацювання та подолання.
Світло, що пробивається крізь хмари на зображенні, може символізувати надію та вихід з кризи. Навіть у найтемніший момент «бурі», присутність світла вказує на можливість розв'язання проблем, покращення ситуації та перспективи. Це створює психологічний ефект «світла в кінці тунелю», що є сильним мотиватором для збереження оптимізму та продовження боротьби, навіть коли все здається безнадійним.
Дане повідомлення може слугувати джерелом самопідтримки або внутрішнього діалогу для людини, яка переживає труднощі. Якщо фраза сприймається як внутрішній голос, вона може допомогти індивідуально зміцнити віру у власні сили та здатність подолати перешкоди. Це відображає концепцію внутрішнього ресурсу та саморегуляції, коли людина сама стає для себе опорою, черпаючи силу з усвідомлення універсальності людських переживань та можливості знайти підтримку.