У Черкасах триває процес декомунізації вулиць. Вибором нових назв займаються 20 членів топонімічної комісії, до складу якої увійшли  й науковці з Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького: доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України Віталій Масненко та завідувач кафедри української літератури та компаративістики, доктор філологічних наук, професор Володимир Поліщук. 

Вони допомагали кореспондентам видання «Вичерпно» розібратися в непростих питаннях процесу перейменування вулиць.

Від початку повномасштабного вторгнення в місті вже перейменовано понад сотню вулиць, скверів та провулків, назви яких пов’язані з росією та радянським минулим. 

Член топонімічної комісії Віталій Масненко розповів, що у 2007 році в Черкасах більше ніж 85% назв вулиць міста були пов’язані з комуністичним минулим, а лише 10% – питомо українські. Тому він зі своїм колегою Михайлом Сиволапом розробили принципи перейменувань/найменувань топонімічних об’єктів.

Перший принцип – поновлення історичних назв. Наприклад, топонімічна комісія вже повернула такі назви як: Нижня Горова, Верхня Горова, Надпільна. Ці вулиці були найменовані ще в 19 столітті. Але з приходом комуністичної влади були змінені на такі назви як: Михайла Калініна та Феофана Ільїна, аби вшанувати радянських діячів.
Другий принцип – формування питомо українського простору. Найменування вулиць на честь загальноукраїнських діячів і тих осіб, які пов’язані із Черкащиною.
«Якщо комусь здається, що вулиця Пушкіна чи Толстого – це нейтральна річ, – каже історик, – то насправді це не так. Оскільки ми бачимо, що агресор починає з культурної експансії, а потім ця експансія продовжується збройною агресією. І це беззаперечно викликає такий підхід».

Сама ж процедура перейменування є надзвичайно складною. Зрозуміло, що вулиці повинні отримувати назви українських діячів, науковців, митців, щоб представити імена тих, хто працював для України. Однак, трактувати історію нелегко.

До прикладу, спірними постатями, такими як: Гоголь, Гагарін, Тургєнєв — досі найменовані вулиці міста.

Зокрема, щодо Миколи Гоголя. Йому присвятили одну з найдовших вулиць міста — 7 кілометрів. Проте в суспільстві «гуляє» теза, що Микола Гоголь — «не наш». Хоч ніби ж і походить з українського роду Гоголів-Яновських, писав про Україну. Утім, він нерідко потрапляв у центр «гарячих обговорень», що ніби-то він відрікся від Батьківщини на користь служіння російській імперії, жодного твору українською так і не написав.

Голова спілки письменників, член комісії Володимир Поліщук заявляє, що вихідці з України мають бути спадщиною країни та відмовлятися від них не можна.

«Гоголь — це роздвоєна особистість. Велика частина його доробку, особливо рання творчість, українська. Ми не можемо віддавати комусь наше, тим паче якщо цей письменник світового рівня. Ми можемо навіть пишатися тим, що вся російська література вийшла з «гоголівської шинелі». Тим паче українець за походженням, тривалий час перейнятий любов’ю до України. Варто тільки почитати листи 1830 років, де Гоголь чітко і ясно ідентифікує себе як українець», — розповів Володимир Трохимович.

Проте залишати чи не залишати таку вулицю — вирішувати черкасцям.

Повний матеріал читайте на сайті видання «Вичерпно»