Не буде перебільшенням твердження про те, що в житті кожного першокурсника-археолога, що навчається в ННІ міжнародних відносин, історії та філософії була мить, коли він, кинувши погляд з вікна археологічного музею, по-новому вдивлявсь у здавалося б добре знайомий краєвид, який відкривається з 5-го поверху головного корпусу університету на величезний простір Борисфена — Дніпра — Славутича.

По-новому тому, що приходило хвилююче усвідомлення: із усієї багатотисячної спільноти молодих істориків Європи, на всьому континенті, лише їм, дівчатам і хлопцям, які сидять у цій затишній аудиторії, поталанило прямо із її вікон бачити уславлений шлях із «варяг у греки», який протягом багатьох століть був пуповиною економічних, політичних, культурних, релігійних — власне, всієї сукупності цивілізаційних процесів Європи.

Тож нічого дивного, що сьогодні, в умовах достатньої кількості часу, студенти-археологи, використовуючи величезні інформаційні ресурси Інтернету, прямо вдома продовжують працювати над низкою цікавих аспектів комплексної науково-дослідної проблематики кафедри археології та Центру археологічних досліджень — «Вікінги». Саме епоха інтернету дала майбутнім історикам доступ до безлічі колись практично недоступних для них або просто розпорошених джерел

У центрі уваги — тривале спілкування населення Київської Русі та скандинавів. Про його масштаби у скандинавських сагах та давньокиївських літописах маємо безліч цікавих і красномовних матеріалів. Вони розповідають про важливе значення як для долі Києва, так і Скандинавії їх тривалої комунікації.

Підтвердження знаходимо в численних пам'ятках матеріальної культури вікінгів на території сучасної Черкащини. Це і підвіски «Молот Тора» та «Рінгеріке» (с. Пекарі Канівського району), і залізний меч (унікальна знахідка, знайдена на території Черкас), і бронзова ремінна пряжка (с. Жовнине Чорнобаївського району) та десятки інших археологічних артефактів скандинавського походження.

Безумовно, центром більшості масштабних політичних подій Х-ХІІІ ст. був стольний град Київ. Але не менш цікаві, а нерідко й драматичні, події відбувалися і в інших містах Гардаріки (тобто, «Країни міст» — саме так називали Давньоруську державу скандинави), пов'язані саме з Середньою Наддніпрянщиною.

Про це переконливо свідчить наявність визначних центрів Гардаріки саме на території сучасної Черкащини, причому як на Правобережжі, так і на Лівобережжі Дніпра.

Одне з найвідоміших міст-фортець — Родень — локалізувалося на Княжій горі неподалік Канева. Саме тут у 980 р. у боротьбі між Володимиром та Ярополком вирішувалося хто з них буде сидіти на київському столі. І показово, що у культурному шарі цієї доби знайдено скандинавські бойові сокири та скандинавського ж типу наконечники стріл.

Та не лише Родень. Нижче за течією Дніпра, у гирлі Сули було розташоване квітуче місто-гавань Воїнь. Воно було визначним центром не лише ремісництва та торгівлі, але й кораблебудування. Про це переконливо свідчать знайдені тут численні спеціальні інструменти (до речі, знову ж таки скандинавського типу), призначені для виготовлення таких базових елементів суден, наприклад, киля. До речі, тут було виявлено і свинцеву печатку того ж Ярополка.

Це місто-гавань бурхливо функціонувало тривалий час, із VІІІ ст. (підтверджено археологічними пам'ятками) і до першої половини ХІІІ століття, до татаро-монгольського нашестя.

Винятково важливе значення міста-гавані Воїня полягало в тому, що саме тут від основного шляху, який із Скандинавії і Гардаріки вів до Міклагарду (Константинополя), по Борисфену вгору по Сулі брало початок його відгалуження на Схід, на Волжську Булгарію, а далі по Волзі — на Каспій та Персію.

Археологічні артефакти цих регіонів теж щедро відкладалися на території Воїня.

До речі, саме цим шляхом спочатку Святослав, а потім і Володимир, ходили на Волжську Булгарію. Тобто, саме тут розпочиналось не що інше, як транс’європейська ділянка Великого шовкового шляху. Як вам: сучасна Чорнобаївщина — Пекін? А так було!

Про виняткову стратегічну важливість Воїня промовисто свідчать, зокрема, й численні печатки (які були колись привішені до князівських грамот) Володимира Мономаха, котрий тривалий час посідав князівський престол у Переяславі.

Із вікінгами прямо пов'язана ще одна цікава проблема — ліс Мюрквид. Так вони називали тисячолітній лісовий масив — сучасний Чорний ліс, який горнеться до південних кордонів Черкащини.

Саме тут археологи зафіксували феноменально потужну фортецю (три кільця величних валів-ровів), збудовану... ще на межі бронзи та раннього заліза, тобто за 1000 р. до н.е.!

За уявленнями скандинавів, пізніше саме вона та ліс Мюрквид розділяли землі Готаланда та Гуналанда.

Та уяву хвилює не лише «Мюрквид». Згадаймо лише уславлену першу столицю українського козацтва — Трахтемирів. Ще чекають своїх дослідників залишки козацьких храмів, монастирів, шпиталів.

Трахтемирів, сповнений історичними пам'ятками, настільки прекрасний своєю природою, що повинен стати справжньою християнською Меккою кожного щирого українця. Чисельність і потужність його культурних шарів переконливо свідчать про безперечну тяглість на його території цивілізаційно-державницьких процесів, у тому числі й тих, які пов'язані з Дніпровським шляхом на Міклагард, — тобто до основного вогнища тогочасного цивілізованого світу.

Археологічні розкопки у Трахтемирові, літо 2018 року

Розгортанню цих дослідницьких завдань сприяє і нещодавній візит до Норвегії та перемовини з науковцями низки норвезьких університетів ректора університету Олександра Черевка.

Єднаймося, навчаймося, відкриваймо нове, прагнімо вперед!

Професор Анатолій Морозов, завідувач кафедри археології та спеціальних галузей історичної науки