У 100-річній історії Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького особливу сторінку посідають 1950 – 1960-ті роки, коли на карті України у 1954 році постала Черкаська область. Разом з молодою областю стрімкого розвитку набув і ще зовсім недавно райцентрівський педінститут.

Одночасно з удосконаленням освітнього процесу інститут утверджувався як відомий в Україні і тодішньому Союзі осередок фізичної культури і спорту. Справжньою школою підготовки спортсменів високої кваліфікації став відкритий у 1949 році факультет фізичного виховання. Його вихованці вписали яскраві сторінки в історію українського спорту.

Випускник факультету фізичного виховання Андрій Хімич у 1964 році став чемпіоном Олімпійських ігор в Токіо (каное-двійка), а в 1966 році разом з іншим випускником факультету Валерієм Дрибасом — срібним призером першості світу в Німеччині. Дворазовий чемпіон Європи (1961, 1965), чемпіон СРСР (1961–1966). 

Валерій Дрибас — дворазовий чемпіон (1965, 1969) і дворазовий срібний призер чемпіонатів Європи (1967, 1969), чемпіон СРСР (1965) з веслування на байдарках і каное.

Яскравими виступами запам’яталася жіноча гандбольна команда інституту «Буревісник» (з 1959 року — «Освіта») на чолі із заслуженим тренером України Борисом Володимировичем Лябчуком.

Дівчата в 1963 році стали бронзовим призером першості СРСР серед команд класу «А» (вища ліга). Її гравці — Олена Цимбалюк, Ріта Бондар, Галина Осадча, Олександра Вунтесмері, Раїса Тюріна, Надія Жила входили до збірної команди СРСР. Команда була багаторазовим чемпіоном і призером першостей України та СРСР серед студентських команд.

Велику увагу розвитку спорту приділяв тодішній ректор інституту, Герой Радянського Союзу Олександр Васильович Тканко. Він особисто очолював обласну федерацію гандболу та оргкомітети спортивних змагань, за його ректорства у 1961 році було введено в дію спортивний зал і приміщення факультету фізичного виховання. Спортивний зал і спортивні майданчики інституту були ареною різноманітних спортивних заходів.

Спорт був складовою загального розвитку інституту, який у 1950 – 1960-х роках динамічно розвивався. Зміцнювався кадровий потенціал та навчально-матеріальна база, з’являлися нові спеціальності, збільшувався контингент студентів.

У 1959 році вищу освіту на чотирьох факультетах здобувало 2675 студентів, зокрема 1062 на денній формі навчання. Навчальний процес забезпечували 113 штатних викладачі, з них — один професор, 35 доцентів, кандидатів наук.

А в середині 1960-х років у складі інституту було вже шість факультетів. Серед 195 викладачів в той час було три професори, 53 доценти та кандидати наук. У 1966 році кількість студентів становила 4597, з них на денній формі навчання — 1872.

Василь Мельниченко, професор кафедри археології та спеціальних галузей історичної науки