Проєкт «Видатні уродженці Черкащини» триває у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького.

Він приурочений до 70-річчя Черкаської області. На Черкащині у всі історичні періоди народжувалися люди, які відігравали надзвичайно важливу роль в історії та культурі України, у формуванні світогляду українців. Є постаті всесвітньо відомі — такі, як Тарас Шевченко, Богдан Хмельницький, Іван Піддубний. Але надзвичайно багато й тих, пам’ять про кого століттями стирала російська імперія та її правонаступник, тоталітарний срср. Є також ціла когорта фахівців своєї справи, які подвижницькою працею зробили внесок у розвиток Черкащини. Усі вони є нашою історією і заслуговують на те, щоб їх знали нащадки й сучасники.

Саме з цією метою науковці ЧНУ ім. Б. Хмельницького постійно досліджують діячів історії та культури рідного краю і діляться цими дослідженнями. Їхні напрацювання зможете знайти у рубриці «Видатні уродженці Черкащини».

До вашої уваги — нарис Григорія Голиша, директора наукової бібліотеки ім. Михайла Максимовича.

Єгор Тимківський: шлях від хутірця до вершин дипломатії й духовності

Тимківські… Один із найславетніших родів Черкаського краю, репрезентанти якого зайняли чільне місце в духовній історії України. Й насамперед слід згадати братів Тимківських: Ілля — вчений-правознавець і філолог, один із фундаторів Харківського університету й директор Новгород-Сіверської гімназії, Василь — державний діяч, поет і перекладач, Іван — письменник і перекладач, Роман — учений-філолог і бібліофіл, Єгор — відомий дипломат, мандрівник і вчений-синолог. А їхня сестра Гликера є матір’ю знаменитого вченого енциклопедиста Михайла Максимовича, ім’я якого носить наша університетська книгозбірня. Нинішня наша оповідь присвячена Єгору Тимківському, адже цими травневими днями виповнилося 235 років від дня його народження.

Єгор Тимківський народився 4 травня (23 квітня за старим стилем) 1790 року в багатодітній родині на хуторі Тимківщина Золотоніського повіту Полтавської губернії (нині с. Богуславець Золотоніського району Черкаської області). Він походив з українського дворянського роду, що мав розгалужене козацьке коріння, був сином полкового осавула, переяславського поштмайстра Федора Тимківського. Початкову освіту Єгор отримав у пансіоні при жіночому Золотоніському Благовіщенскому монастирі. А потім здібний до наук хлопець продовжив навчання в Переяславській духовній семінарії та Києво-Могилянській академії. Вирішив не зупинятися на освітньому вдосконаленні й подався до Московського університету, де навчався на факультеті словесності. Навчання в цьому закладі наш земляк завершив серед найкращих, здобувши ступінь кандидата наук (1811 рік). Невдовзі розпочалася його службово-трудова діяльність, що тривала понад пів віку.

У 1813 — 1820 роках Єгор Тимківський працював секретарем ради Головного управління шляхів сполучення в Санкт-Петербурзі. Від 1820 року перебував на дипломатичній службі й виявив себе надзвичайно відповідальним і здібним функціонером. Зокрема, в 1820 – 1821 роках він супроводжував до китайського Пекіну російську духовну місію, глибоко вивчав особливості тамтешнього життя. З огляду на ділові якості Єгора Федоровича, працелюбство й організаторський хист його вже наступного року призначили керівником відділення Азійського департаменту Міністерства закордонних справ, і на цій відповідальній посаді Єгор Тимківський перебував 11 років. Наступні сім років він був консулом в Яссах, а в 1836 році пішов у відставку.

Утім, відпочивати йому випало лише 9 років, бо вже в 1845 році його запросили очолити Санкт-Петербурзький головний архів Міністерства закордонних справ, й цю посаду він обіймав довічно, понад 30 років. Водночас Єгор Федорович був чільним членом ради МЗС, що додатково засвідчувало його високий авторитет у тодішніх дипломатичних колах.
Єгор Тимківський багато мандрував, вивчаючи насамперед особливості життя країн Далекого Сходу. У своєму тритомному творі «Подорож до Китаю через Монголію в 1820 і 1821 роках» він описав побут, господарство, звичаї та релігію монголів та китайців. Названа праця дістала високу оцінку сходознавців, була перекладена англійською, французькою та німецькою мовами й зберігає свою джерелознавчу цінність і до сьогодні. Як відомого мандрівника-дослідника, нашого земляка було обрано дійсним членом Імператорського географічного товариства. У часописі «Київська старовина» за 1894 рік (томи 45 і 46) опубліковано «Спогади» Єгора Тимківського, звідки можна почерпнути багато цінних біографічних відомостей про автора.

У 1856 році Єгору Тимківському було надано доволі високий чин таємного радника (цивільний ранг 3 класу, що відповідав військовим званням генерал-лейтенанта та віцеадмірала). Його службові заслуги відзначені орденами Станіслава 1-го ступеня, Володимира 2, 3, 4-го ст. та Анни 1 й 2-го ст.
Душа відомого достойника упокоїлася у майже 85-річному віці 21 (9 за ст. ст.) лютого 1875 р., а причиною смерті стала гангрена, що прогресувала . Єгор Тимківський заслужив право на збереження свого імені в українській історії.

Григорій Голиш, директор наукової бібліотеки імені Михайла Максимовича, голова Золотоніської районної організації НСКУ