У галереї кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького провела круглий стіл «Реставрація та інтерпретація: проблема нефахового втручання».

Захід відбувся 21 березня в межах офіційного початку роботи художньо-реставраційної майстерні кафедри.

Подія об’єднала реставраторів, художників, що практикують, і всіх, хто переймається питаннями збереження культурної спадщини. Оксана Пушонкова, в. о. завідувачки кафедри у привітальному слові розповіла про магістерську освітню програму «Образотворче мистецтво і реставрація». Актуальність підготовки реставратора сьогодні полягає не лише в опануванні цього рідкісного ремесла, а в здатності працювати з культурною пам’яттю як складною, живою системою. Реставрація вже не вузька спеціальність, а комплексна інтелектуальна практика, що вимагає нових компетенцій і постійного оновлення знань.

Відкрила дискусію Наталія Кунець, директорка Шполянського краєзнавчого музею та реставраторка-практик. Вона докладно розкрила теоретичні та практичні засади фахової реставрації: від принципів і технік — до послідовності основних етапів: консервації, реставрації та реконструкції. Особливу увагу Наталія Іванівна приділила документуванню кожного етапу роботи як неодмінній умові фахового підходу, а також етичним принципам втручання у твір. Показовими стали приклади неякісної реставрації сакрального мистецтва зі світової практики — наочне застереження щодо наслідків нефахового підходу.

Завершила свій виступ реставраторка демонстрацією власних робіт із поетапним поясненням прийнятих рішень. Саме майстерня нашої кафедри стала першим практичним майданчиком для втілення цих принципів: Наталія Кунець як реставратор-практик розпочне роботу з іконами «Ісус» і «Хрест», переданими Музеєм рушника Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, — інституцією, з якою кафедра планує розвивати тісну співпрацю в межах реставраційних майстерень.

Іван Бондар, народний художник України, звернувся до теми реставрації з погляду художника-практика. Тривалий час він веде на кафедрі заняття з реставрації живопису, де разом зі студентами опрацьовує ключові етапи підготовки до написання та відновлення живописних творів. Іван Іванович поділився власним досвідом реставраційної роботи, розповів про навчальний процес і підходи, які застосовує у роботі зі студентами. Окремо наголосив на важливості документування кожного етапу, а також на тому, що справжній реставратор має глибоко розуміти не лише технічні прийоми, а й природу живописних основ і матеріалів.

Продовжила розмову Неоніла Недосєко, яка поділилась власним баченням однієї з найскладніших дилем у реставраційній практиці — де пролягає межа між збереженням оригіналу та авторською інтерпретацією. У своєму виступі вона торкнулася питань автентичності твору, відповідальності реставратора перед глядачем і майбутніми поколіннями, а також того, наскільки особистий художній досвід може бути водночас перевагою і ризиком у реставраційній роботі. Вона торкнулась і цілком практичного питання: як працювати з твором, вкритим кракелюром, які існують підходи до такої реставрації та чи є межа між частковим втручанням та повним відновленням поверхні. Це питання органічно вписалося у загальну дискусію про відповідальність реставратора перед автентичністю твору.

На завершення Валентина Мовчан, заступниця директора ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи та мистецтва порушила тонке й непросте питання: як підходити до втрачених фрагментів твору і як виховати в собі відчуття міри, аби не перетнути межу між реставрацією та домислом. Це питання викликало широке обговорення — учасники ділились власними підходами, сумнівами й прикладами з практики. Не менш жвавими стали й дискусії навколо інших тем, порушених упродовж зустрічі: етичних меж втручання, документування, матеріалів і стандартів фахової роботи.

Круглий стіл засвідчив: питання реставрації та збереження мистецької спадщини є живими й дискусійними як для практиків, так і для тих, хто лише починає свій шлях у мистецтві. Особливої гостроти ця тема набуває в умовах війни, коли загроза втрати культурної спадщини стає цілком реальною. Додатковим викликом є стан значної частини творів, створених упродовж останніх 100–150 років з порушенням технологій живопису: такі роботи руйнуються швидше і потребують складнішого підходу навіть у музейних умовах. Для студентів кафедри захід став рідкісною нагодою почути з перших вуст досвід реставраторів і художників, поставити запитання і зіставити теоретичні знання з реальною практикою.

Кафедра образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва планує розвивати художньо-реставраційну майстерню як повноцінний навчально-практичний осередок: залучати студентів до реальних реставраційних проєктів, розширювати співпрацю з музейними установами регіону та формувати фахове середовище, де питання збереження культурної спадщини розглядаються в єдності технічного, етичного та художнього вимірів.

Кафедра образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва