Чому тема інвазійних видів стала такою актуальною, які види рослин науковці зараховують до категорії інвазійних і чому привабливі рослини можуть нести загрозу — кореспонденти «Нової доби» поспілкувалися з Олександром Спрягайлом, експертом ГО «ЕКОСОЦІУМ», проректором Проректор з наукової, інноваційної та міжнародної діяльності Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, кандидатом біологічних наук.

Тема інвазійних видів — не нова, проте, попри доволі широке висвітлення, часто все ще викликає нерозуміння, а іноді й палкі суперечки в соцмережах. Особливо, якщо це стосується «улюблених» видів рослин — декоративних, медоносних чи лікарських.

Проблему інвазійних видів організмів надзвичайно загострили глобалізація та активна діяльність людини. Подорожі, торгівля, перевезення вантажів сприяють тому, що з одного регіону в інший потрапляють нові види рослин і тварин. Якісь із цих чужинців гинуть в нових умовах, а якісь – виживають і пристосовуються. Деякі із занесених видів адаптуються краще, ніж інші. Вони успішно конкурують з місцевими видами, швидко розмножуються і активно захоплюють нові території. Такі особливо агресивні види відносять до категорії інвазійних, розповідає Олександр Спрягайло. Наслідком їх вторгнення стає не лише порушення балансу у природних екосистемах, а й серйозні фінансові втрати та відчутні суспільні наслідки.

Тобто проблема інвазійних видів — не лише екологічна, каже експерт.

— Це питання економіки, безпеки та навіть здоров’я. Коли інвазійні види рослин перетворюються на злісні бур’яни, або коли через них виникають контактний дерматит, як у випадку з борщівником Сосновського, чи поліноз, у випадку амброзією полинолистою — це вже впливає на кожного з нас, — зазначає пан Спрягайло.

Часто люди не усвідомлюють, що сприяють поширенню інвазійних видів, — не бачать у цьому проблеми. За словами експерта ГО «ЕКОСОЦІУМ», річ у тім, що багато інвазійних рослин виглядають привабливо, є медоносами або ж їх використовують як лікарські.

Ваточник сирійський (звичайний)

Наприклад, ваточник сирійський. Щороку він захоплює все нові й нові поля, місцями формує суцільні зарості на узбіччях, з’являється на дачних ділянках, у парках та на кладовищах. Аграрії змушені витрачати великі зусилля і немалі кошти, щоб хоч якось контролювати його наступ. За його присутності на полі знижується врожайність, ускладнюється збирання врожаю, погіршується якість (і відповідно ціна) зібраного збіжжя. Проте, приміром, пасічники активно популяризують і поширюють ваточника як доброго медоноса. А поціновувачі його декоративних суцвіть висаджують його на своїх клумбах, не розуміючи прихованої загрози.

Але мине лише кілька років – і прихильники цього чужинця шукатимуть способів, як його спекатися. Та позбутися ваточника дуже не просто, запевняє проректор ЧНУ Олександр Спрягайло, адже ця рослина невибаглива і надзвичайно живуча, успішно розмножується кореневими паростками та насінням, поширює опушені насінини на далекі відстані.

— Нерідко в соцмережах трапляються дописи, де люди хваляться тим, що розсіяли привезене із Азії насіння на луці, або розкидали шматочки привезеного з Америки кореневища на березі річки. Прикро, що вони не розуміють наслідків своїх дій і навіть почуваються доброчинцями. Можливо, це й виглядає невинно, але наслідки можуть бути катастрофічними для місцевої природи, — зауважує пан Олександр.

Саме тому екологи ЧНУ реалізують ініціативу «Залучення громадськості як інструмент протидії поширенню інвазійних видів рослин і тварин»: прагнуть інформувати людей, навчати їх розпізнавати такі види та залучати до моніторингу. Цю роботу провадять у межах проєкту «Разом за екологічну демократію, справедливість та верховенство права в Україні», що його підтримують Міжнародна благодійна організація «Екологія — Право — Людина» та Уряд США.

Крім ваточника, є ще два інвазійні види, які стали улюбленцями на клумбах і в дворах – золотушник канадський та лаконос ягідний. 

Золотушник канадський сприймається як дуже декоративна рослина із золотисто-жовтими кетягами квіток. Проте це – вид із загарбницькою стратегією поведінки в нашій місцевості, пояснює Олександр Спрягайло. Він утворює зарості-клони з великою кількістю генеративних пагонів, які продукують величезну кількість насіння. Окрім цього, золотушник успішно розмножується вегетативно.

— Найчастіше золотушник канадський росте на ділянках, які безпосередньо прилягають до місць проживання та відпочинку людей. Часто можна спостерігати, як покинуте обійстя повністю заростає золотушником – і двір, і город, — розповідає біолог. 

Золотушник канадський

У природних умовах золотушник канадський завдає найбільшої шкоди, утворюючи щільні зарості на берегах річок, у долинах і на луках. Це призводить до сильного пригнічення і витіснення місцевих видів рослин.

Барвисте лучне різнотрав’я зникає — залишаються суцільні зарості золотушника.

Лаконос ягідний на Черкащині ще не набув такого поширення, як ваточник сирійський чи золотушник канадський, проте останніми роками трапляється все більше випадків його «втечі» із місць вирощування.

Лаконос ягідний

Науковці прогнозують його агресивне поширення найближчим часом.

— Це може стати проблемою не лише з точки зору загрози біорізноманіттю, а й тому що вся рослина у сирому вигляді має певну токсичність. У маленьких дітей навіть після вживання невеликої кількості плодів лаконоса може проявитися отруєння у вигляді блювання, діареї, запаморочення і м’язових судоми, — зазначає Олександр Спрягайло.

Виходить, що чужинні види організмів можна вважати біологічною загрозою. Тому навмисне вирощування та поширення «привабливих» інвазійних видів — це нехтування безпекою, як для довкілля, так і для суспільства, запевняє експерт.

— Не варто цього робити. Слід розуміти: гарно — не завжди добре.  Щоб у майбутньому нам не доводилося платити занадто високу ціну за власну необачність, важливо вже зараз усвідомлювати небезпеку та діяти, — каже пан Спрягайло.

— Що конкретно може зробити кожен небайдужий?

— Щонайменше: не висаджувати і не поширювати інвазійні види рослин; розказати про підступність таких видів сусідам, друзям, родичам, колегам; за можливості – скошувати зарості інвазійних рослин принаймні двічі на рік (у травні і серпні) протягом кількох років поспіль.

Також наша громадська організація запрошує долучатися до наповнення міжнародної бази даних біорізноманіття iNaturalist новими знахідками інвазійних видів. Це може зробити кожен, хто має смартфон і кому небайдужа українська природа.

Джерело: «Нова Доба»

Фото Олександра Спрягайла