Відзначаючи 100-річчний ювілей Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького, варто згадати керівників закладу різних років. Розпочнемо розповідь нарисом про першого завідувача Черкаського ІНО Івана Михайловича Звінського.
Народився майбутній очільник інституту 1887 року. Закінчив Історико-філологічний інститут князя Безбородька в Ніжині — на той час престижний навчальний заклад гуманітарного типу. Ще у студентські роки Іван Звінський відрізнявся активною громадською позицію. Про це свідчить його участь у підготовці та проведені святкування ювілею Миколи Гоголя у 1909 році. Зокрема, він входив до складу Гоголівської комісії інституту та Ніжинського історико-філологічного товариства при інституті, які опікувалися відзначенням 100-річного ювілею письменника.
Із 1910 року Іван Звінський викладає латину в Олександрійській чоловічій гімназії. Цікаво, що серед його учнів було чимало відомих у майбутньому діячів, зокрема Дмитро Чижевського та Панас Феденко. Останній залишив у спогадах згадку про свого вчителя: «…Деколи в гімназії відбувалися доповіді й дискусії на різні теми з літератури й мистецтва під проводом талановитого педагога Івана Михайловича Звінського. …. Чоловік дуже високий на зріст, з золотим волоссям і лагідної вдачі. Однак у процесі навчання в класі у нього була зразкова дисципліна, без примусу, без загроз і кари. На цих доповідях і в дискусіях визначався знанням і начитаністю Дм. Чижевський, і це створило йому авторитет серед школярів. Іван Звінський не раз казав: «Із Чижевського буде учений». І він не помилився — його вихованець таки став першою величиною в галузі філософії, славістики, літературознавства, історії.
У грудні 1911 року Іван Звінський був делегатом першого Всеросійського з’їзду викладачів стародавніх мов, на якому проголосив доповідь, яка викликала жваву дискусію. Зокрема, він заявив, що, не заперечуючи великого освітнього значення античної культури, не можна переконливо стверджувати, що одна лише античність може бути фактором загальної освіти. Досвід Австрії, наприклад, свідчив, що завдяки іншим предметам також можна досягти успіхів в освіті. На його думку, класична школа потрібна тільки для того, щоб готувати кадри для філологічної науки. Тому він запропонував з’їзду прийняти таку резолюцію: «З’їзд визнає за необхідне, щоб майбутня реформа середньої школи давала простір вільному розвитку вироблених історією трьох типів шкіл: гуманістичного, реального і змішаного».
У 1912 році Іван Звінський перевівся на викладацьку працю до Черкас. Викладав логіку, психологію та латину у Черкаській чоловічій гімназії і вчительській семінарії. Мав наукові публікації з літературознавства та філософії. Зокрема, це статті про античну літературу, творчість Миколи Гоголя, античні сюжети в сучасній літературі тощо. Крім того, Звінський зробив певний внесок у розвиток української наукової термінології, передовсім у царині філософії. 1920 року у місцевому кооперативному видавництві Черкаської повітової вчительської спілки «Допомога школі» вийшов його «Начерк філософічної термінології».
У вирі революційних подій 1917 року Іван Звінський долучився й до політичної боротьби — був кандидатом від партії кадетів до Установчих зборів від Київської губернії.
Ще в Олександрійській гімназії Іван Звінський відрізнявся патріотичними українськими поглядами. Тому й не випадково 5 вересня 1920 року він очолив першу у Черкасах автокефальну громаду при Миколаївській Церкві. У жовтні 1921 року брав участь у Першому Всеукраїнському Православному Церковному Соборі, де було проголошено Українську Автокефальну Православну Церкву на чолі з митрополитом Василем Липківським. У 1922 році належав до парафіяльної ради вказаної громади.
На початку 1920 року Іван Звінський очолив ініціативну групу з організації Інституту народної освіти, яка майже одразу перебрала функції педагогічної ради закладу. Мотивуючи потребу відкриття інституту, у листі до наркома освіти Григорія Гринька Іван Звінський писав: «Без Черкаського інституту на просторі від Києва до Катеринослава не було б вищої школи».
Наукова, громадська активність і досвід педагогічної діяльності дозволили Івану Звінському очолити нововідкритий Черкаський ІНО. Він стає виконувачем обов’язки завідувача закладу. Окрім керівництва інститутом Звінський також викладав студентам логіку.
Станом на 1 вересня 1921 року, на початок другого навчального року, адміністративний і викладацький склад зазнав певних змін. Посаду ректора посів О. Г. Архипович. Вочевидь, це пояснювалося його більш високим освітнім рівнем (закінчив класичний університет) та досвідом попередньої викладацької роботи приват-доцентом в Університеті св. Володимира та Медичній академії. Проте, реальним керівником закладу, все ж, мабуть, лишався в. о. завідувача Іван Звінський (принаймні всі доступні дослідникам офіційні документи інституту підписані саме ним).
Паралельно він також викладав на Черкаських педкурсах і входив до складу педагогічної ради цього закладу.
Після реорганізації в жовтні 1922 року на базі Черкаського ІНО та Черкаських педагогічних курсів (колишньої учительської семінарії) організували Черкаські вищі трирічні педагогічні курси. Завідувачем курсів було призначено А. О. Вадимова. Іван Звінський вже не згадується серед викладачів закладу.
Наявні на сьогодні документи, на жаль, не дозволяють простежити його подальший життєвий шлях.
http://cdu.edu.ua/news/ivan-zvinskyi-pershyi-kerivnyk-cherkaskoho-instytutu-narodnoi-osvity.html#sigProId8e1a8bf79c
Віталій Масненко, завідувач кафедри історії України