Accessibility Tools

 

Ректор Черкаського
педагогічного інституту
імені 300-річчя воз’єднання
України з Росією(з 1953 до 1979 року)

 

Народився 23 грудня 1916 року в селі Макіївка Варвинського району Чернігівської області в родині сільського коваля. 

Член ВКП (б) / КПРС з 1941 року. У 1932 році закінчив семирічну школу, педагогічні курси і вступив до Ніжинського інститут соціального виховання, який закінчив у 1935 році. З 1935 по 1940 рік працював педагогом у середній школі. У середині1940 року був призначений директором Любешівського педагогічного технікуму Волинської області.

У вересні 1940 року призваний до лав Червоної Армії. Служив бійцем в гаубичного артилерійського полку. У лютому 1941 року О. В. Тканко був відряджений на курси політпрацівників Червоної Армії і закінчив їх у вересні 1941 року. Працював старшим інструктором з пропаганди в політвідділі району авіаційного базування.

З лютого по липень 1943 року О. В. Тканко працював у представництві Українського штабу партизанського руху на Південно-Західному фронті. У липні 1943 року при штабі Південно-Західного фронту була створена партизанська група під командуванням Олександра Тканко. У другій половині вересня 1943 року ця група допомогла підрозділам 57-ї гвардійської танкової бригади 3-ї гвардійської танкової армії форсувати Дніпро на південь від Переяслава-Хмельницького, захопити село Григорівку і забезпечити переправу батальйону 6-го танкового корпусу.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 січня 1944 року за вміле керівництво бойовими діями партизанів при форсуванні частинами Червоної Армії Дніпра та проявлені при цьому мужність і героїзм Олександру Васильовичу Тканко присвоєно звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» (№ 2648).

Після закінчення війни О. В. Тканко повернувся до педагогічної роботи. Був ректором Чернівецького та Конотопського вчительських інститутів, а з 1953 по 1979 рік — ректором Черкаського державного педагогічного інституту. Кандидат історичних наук, професор.

Помер 13 квітня 2006 року на 90-му році життя перестало битися серце Олександра Васильовича. Похований у Черкасах.

 
We use cookies

We use cookies on our website. Some of them are essential for the operation of the site, while others help us to improve this site and the user experience (tracking cookies). You can decide for yourself whether you want to allow cookies or not. Please note that if you reject them, you may not be able to use all the functionalities of the site.