На усному екзамені або під час співбесіди знання мають велике значення, проте сам факт володіння інформацією не завжди зможе забезпечити вам успіх.

Саме перші секунди нерідко визначають, яким буде загальне враження про вас. Ще до того, як ви назвете своє ім’я, співрозмовник несвідомо формує уявлення про вашу особу. Усе, що належить до невербальної комунікації – постава, погляд, ледь помітні рухи, вибір одягу – складається у цілісну картину, яка впливає на сприйняття кожного слова, сказаного пізніше. Такі елементи створюють певну рамку, крізь яку проходитиме подальша комунікація. Хоча може здаватися, що перше враження повністю суб’єктивне, насправді воно спирається на психологічні процеси – і то дуже універсальні. Саме вони дозволяють за лічені миті оцінити людину як упевнену та гідну довіри або, навпаки, дистанціюватися й насторожитися.

Чому перше враження має таке велике значення?

Психологічні дослідження підтверджують: для формування першого враження людині вистачає кількох секунд, а інколи навіть менше. Експерименти, проведені науковцями з Принстонського університету, показали, що достатньо лише однієї десятої секунди для того, щоб оцінити незнайомця, спираючись винятково на риси обличчя. Це означає, що ще до того, як співрозмовник, екзаменатор або рекрутер на співбесіді почне свідомо зважувати ваші аргументи, рівень підготовки чи зміст відповіді, у мозку вже завершується швидка, підсвідома оцінка.

За цей мінімальний проміжок часу фіксуються ключові невербальні сигнали:

• Постава тіла – пряма і відкрита демонструє впевненість, згорблена і закрита створює відчуття скутості або внутрішньої напруги.
• Зоровий контакт – стабільний погляд формує відчуття щирості й внутрішньої стійкості, натомість постійне уникання очей асоціюється з невпевненістю або відсутністю уваги до діалогу.
• Міміка обличчя – природна усмішка передає доброзичливість, інтерес, готовність до взаємодії, тоді як її відсутність інколи створює враження холодності або напруження.
• Одяг і загальна манера подання себе – охайність у деталях свідчить про повагу до ситуації та до людини навпроти; крім цього, така подача формує образ відповідальної та професійної особи.

Усі ці складники поєднуються в цілісну картину, яка виникає в іншої людини ще до того, як прозвучить перше речення. Ця картина стає своєрідним фільтром, через який співрозмовник сприйматиме подальшу розмову.

Психологічні основи першого враження

Людський мозок, намагаючись впоратися з величезною кількістю подразників довкола, поступово сформував механізми, які спрощують сприйняття реальності. Він використовує так звані евристики – мисленнєві скорочення, що допомагають миттєво класифікувати події та оцінювати нових людей. Такі процеси значно економлять час і розумову енергію, хоча інколи створюють підґрунтя для когнітивних помилок і шаблонних суджень. Ані рекрутери, ані викладачі не є винятком. Незважаючи на професійний статус і досвід, вони залишаються людьми, які реагують відповідно до універсальних психологічних механізмів. Розуміння цих механізмів пояснює силу впливу невербальних сигналів у перші секунди будь-якої зустрічі.

Фундаментальна помилка в атрибуції

Це одна з найпоширеніших людських когнітивних тенденцій. Вона проявляється в схильності пояснювати поведінку інших людей їхніми внутрішніми рисами: особистісними якостями або характером, водночас майже не беручи до уваги зовнішні умови й обставини ситуації. Інакше кажучи, ми часто схильні думати, що хтось запізнився через власну недбалість, замість того щоб припустити вплив ранкового затору або непередбаченої перешкоди.

У ситуації екзамену або співбесіди така помилка здатна створити для молодого фахівця дуже відчутні наслідки. Уявімо, що через сильне хвилювання кандидат говорить з паузами, губиться в думках або відводить погляд. У цьому випадку причиною може бути передусім тиск моменту й невпевненість у собі. Проте викладач чи рекрутер, керуючись фундаментальною помилкою атрибуції, часто можуть побачити зовсім іншу картину. Замість думки «ця людина просто переживає» у них може скластися враження, що перед ними – некомпетентний кандидат. Через це короткочасний стрес автоматично перетворюється на ніби сталу рису характеру, яка впливає на всю подальшу оцінку, незалежно від реальних знань та навичок.

Евристика доступності

Це скорочення працює так: люди схильні часто оцінювати ймовірність певної події залежно від того, наскільки легко вони згадують приклади, пов’язані з нею. Чим швидше в пам’яті з’являється конкретний образ або ситуація, тим частішою й реальнішою вона здається. Яскравий приклад – авіаперельоти. Хоча статистика переконливо свідчить, що літати значно безпечніше, ніж їздити автомобілем, саме драматичні історії про авіакатастрофи змушують частину людей відчувати сильний страх перед польотом, тоді як щоденна поїздка за кермом не викликає подібних емоцій.

Такий механізм проявляється і під час відбору кандидатів. Якщо рекрутер постійно натрапляв у соціальних мережах на твердження про те, що представники покоління Z нібито вирізняються надмірними вимогами й нестачею лояльності до роботодавця, зустріч з молодим претендентом може спровокувати автоматичне підлаштування його образу під цей стереотип. Оскільки подібні переконання активно циркулюють в публічному просторі, вони швидко спливають у пам’яті та починають диктувати оцінку, навіть попри те, ким насправді є людина перед ним. У результаті кандидат стає жертвою упередження, заснованого не на реальних рисах, а на силі повторюваних образів, що закарбувалися в пам’яті рекрутера. З одного боку, це дає нам важливу підказку щодо поведінки та сигналів, які можуть викликати настороженість. З іншого боку, пропонує певне заспокоєння: не кожна негативна реакція є наслідком наших справжніх недоліків, оскільки на багато когнітивних процесів ми не маємо впливу.

Евристика репрезентативності

Евристика репрезентативності – це ще одне скорочення. Воно полягає в оцінюванні людей або ситуацій через порівняння з певним внутрішнім зразком, який існує у нашій свідомості, часто зі стереотипом чи уявним прототипом. Кожен рекрутер або викладач носить у собі певний ментальний образ «ідеального кандидата» чи «зразкового студента». Такий образ містить не лише рівень знань, а й зовнішній вигляд, манеру мовлення та поведінкові реакції. Якщо наш реальний образ хоч трохи відрізняється від цього уявного шаблону, ми ризикуємо отримати менш прихильну оцінку, навіть за умови наявності всіх необхідних кваліфікацій.

Для прикладу можна розглянути кандидата, який претендує на стажування в юридичній фірмі та приходить на співбесіду в більш креативному, вільному образі. Його зовнішність може одразу створити враження «несерйозності» або «невідповідності корпоративному середовищу». Це трапляється тому, що його стиль не вписується у стереотипний образ юриста. Рекрутер, покладаючись на евристику репрезентативності, легко відсуне убік факти з резюме і зосередиться на поверхневому дисонансі зі своїм внутрішнім взірцем, що ускладнить об’єктивне оцінювання реальних компетентностей кандидата.

Як покращити враження, яке справляємо на викладачів або рекрутерів?

Тепер, знаючи про те, як швидко формується перше враження та на які сигнали звертає увагу співрозмовник, ми можемо свідомо подбати про те, щоб мова тіла працювала на нашу користь. Доцільно буде приділити час виробленню жестів та звичок, які створюють відчуття впевненості та пробуджують довіру. Робота над невербальною комунікацією перетворюється на своєрідну інвестицію, яка приносить користь у повсякденних ситуаціях, під час навчання та у професійному середовищі.

Почніть із першого погляду

Обличчя – це центральна точка невербальної комунікації: саме на ньому найчастіше зосереджується увага співрозмовника. Найбільш важливі очі, адже підтримка зорового контакту перетворюється на один із найефективніших способів продемонструвати свою надійність і викликати довіру. Якщо людина уникає прямого погляду, це легко сприймається як прояв нещирості або недостатнього інтересу. У той самий час надто наполегливе, невідривне вдивляння здатне створити враження тиску або вторгнення в особистий простір. Оптимальним рішенням буде природний баланс: кілька секунд дивитись в очі, інколи відводячи погляд – наприклад, на власні нотатки. Такий спосіб спілкування формує відчуття щирості та демонструє справжню увагу до сказаного іншою людиною.

Не менш важливими в мові тіла залишаються уста. Легка, природна посмішка під час привітання миттєво знімає напруження і створює дружню атмосферу. Вона показує доброзичливість і внутрішню зібраність, навіть якщо ви відчуваєте хвилювання. Це не має бути широка, демонстративна усмішка – достатньо ледь помітного підняття кутиків губ, яке робить вираз обличчя м’якшим і теплішим.

Одяг як частина самопрезентації

Одяг виконує функцію своєрідної особистої візитівки. Через нього оцінюється ваше ставлення до ситуації, рівень поваги до співрозмовника та навіть готовність професійно виконувати свої обов’язки. Водночас він впливає і на наш внутрішній стан. Коли ми почуваємося доречно та зручно в тому, у що одягнені, з’являється більше впевненості та свободи в рухах. Одяг зовсім не мусить бути брендовим або дорогим – набагато важливіше, щоб він демонстрував серйозне ставлення до зустрічі й показував, що ви підготувалися.

Найкраще працює стриманість і класика. Спокійні тони, як-от темно-синій, сірий, білий або бежевий, завжди виглядають елегантно й не відволікають від змісту розмови. Для жінок доречним вибором стане блузка в поєднанні зі спідницею до колін або штанами, чи також сукня класичного крою в комплекті з жакетом. Чоловіки можуть використовувати сорочки чоловічі з довгим рукавом та штани, а залежно від формальності події доповнити цей образ піджаком або светром, або ж обрати костюм.

Кілька стилістичних порад для офіційних ситуацій:

• Підбирайте одяг відповідно до пори року: влітку найкраще обирати легкі тканини, які дають шкірі можливість дихати та запобігають перегріванню. Узимку комфортніше буде в тепліших матеріалах і багатошарових поєднаннях: піджак поверх тонкого светра або вовняний жакет забезпечать тепло і підтримають стриману елегантність.
• Продумайте, що взяти з собою: на співбесіди ми зазвичай беремо документи, які можуть знадобитися під час розмови. Чоловічі рюкзаки або сумки жіночі допоможуть зручно розмістити теку формату А4 й уникнути незручної ситуації, коли одночасно потрібно тримати резюме, подати руку і ще зачинити двері. Такий момент нерідко створює відчуття поспіху й неорганізованості та здатен зіпсувати перше враження.
• Підготуйте одяг завчасно: оберіть комплект одягу напередодні, переконавшись, що кожна річ чиста, випрасувана й пасує до інших елементів. Варто також оцінити посадку: надто вузький або надто широкий одяг спричиняє дискомфорт і робить образ менш професійним.
• Дотримуйтеся стриманості у виборі аксесуарів: ледь помітні прикраси та легкий аромат парфумів виглядають доречно, тоді як різкі запахи або надмір аксесуарів здатні відволікти співрозмовника й затьмарити сенс сказаного.

Яку позицію зайняти, щоб почуватися впевнено?

Постава тіла – це одна з основ, яка формує ваш невербальний образ та розкриває багато інформації про вас ще до того, як прозвучить ваше перше слово. Те, як ми стоїмо або сидимо, передає чіткі сигнали про наш рівень енергії, внутрішню стійкість і готовність долучитися до розмови. Випрямлена спина, злегка відведені назад плечі і піднята голова створюють враження людини відкритої, зібраної та готової діяти. Крім цього, дослідження доводять, що така постава працює у двох напрямах: співрозмовники сприймають нас як більш надійних і професійних, а ми самі відчуваємо більше сили та впевненості. Учені з Університету Окленда встановили, що сидіння у прямій, зібраній позиції не лише підвищує самооцінку, а й покращує загальний настрій та зменшує відчуття тривоги. Натомість згорблена спина, схрещені руки або долоні, сховані в кишенях, утворюють бар’єр і досить часто трактуються як прояв невпевненості або дистанції щодо людей навколо.

Під час зустрічі вирішальну роль відіграють дрібні деталі. Ось кілька правил, які допоможуть зробити так, щоб постава підсилювала, а не послаблювала ваші слова:

• Займайте відкриту позицію. Уникайте схрещених рук та долонь в кишенях, адже такі жести нерідко сприймають як ознаку відстороненості.
• Злегка нахиліться в бік співрозмовника. Цей жест м’яко підкреслює увагу та зацікавленість.
• Використовуйте підтримувальні жести. Природні рухи рук додають думкам ясності та роблять пояснення зрозумілішими.
• Уникайте нервових рухів. Постукування пальцями, гра з ручкою або дотики до обличчя видають напруження й відволікають від змісту розмови.

Невеликі звички в поставі та жестах можуть стати вирішальними в тому, сприймуть вас як людину впевнену та надійну чи скуту та закриту.

Ваша прихована сила

Усвідомлення значення мови тіла та вміння керувати нею – це важлива навичка, що принесе користь на кожному етапі студентського та професійного життя. Від усного екзамену й захисту дипломної роботи до співбесіди, першого робочого дня та щоденної взаємодії – те, як ви себе подаєте, помітно впливає на фінальний результат. Йдеться не про спробу створити образ людини, якою ми не є, а про розуміння тіла як інструмента комунікації, здатного значно підсилити наші слова та знання. Правильно вибудована постава, доречний зоровий контакт, продуманий одяг та свідомі жести формують враження людини компетентної, впевненої у собі і такої, якій можна довіряти.

Джерела:

• How Many Seconds to a First Impression? – Association for Psychological Science – APS
• Nonverbal Behaviors “Speak” Relational Messages of Dominance, Trust, and Composure – Burgoon Judee K., Wang Xinran, Chen Xunyu, Pentland Steven J., Dunbar Norah E.
• PRM – платформа для продажів
• Do slumped and upright postures affect stress responses? A randomized trial – Shwetha Nair, Elizabeth Broadbent, Nathan Consedine
• Seeing Beyond Eye Contact: Nonverbal Communication Strategies in Interviews | National Career Development Association (NCDA)
• Undisciplined? Entitled? Lazy? Gen Z faces familiar flood of workplace criticism – Jenna Zaza, The Guardian

Стаття підготовлена у співпраці з партнером сервісу.

Автор: Артур Латошевіч