До Дня художника, який відзначають в Україні у другу неділю жовтня, «Суспільне» відвідали Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, де черкаські студенти стають майстрами пензля.

У четвертому корпусі університету навчаються нові покоління черкаських художників, графіків та рекламістів. В університетській майстерні, де поздовж стіни облаштували натюрморти, вчаться писати з натури першокурсники, розповіла викладачка Неоніла Недосєко:

— Наприклад, побачити форму та колір цих глечиків, овочів та квітів, а потім аквареллю все передати на полотні — головне завдання для студентів, — додала пані Неоніла: — Цей процес зачаровує, та захоплюються ним і самі студенти. Це завжди дуже цікаво — це початок, це розкриття особистостей. Ми, коли говоримо про якусь роботу іде процес, ми дуже часто в якусь філософію заглиблюємось, чи якісь знання, чи в якісь знання традицій українських орнаментів, наприклад.

Студентка Анастасія розповіла, що змалку хотіла стати художницею.

Більше практики, а якщо лекції — то з-поміж картин. Вміст наплічника не такий як в інших студентів, розповіла Дарія Пилипенко:

— У рюкзаку палітра, краски, баночка, серветки, пензлі обов’язково.

Студентські роботи у вітринах і на стінах. Є вони й у куточках міста Черкаси. Як, наприклад, інсталяція на перехресті Припортової та Бульвару Шевченка, зауважила Неоніла Недосєко. Втім мистецтво залежне від політики та щоденних проблем:

— Мистецтво — це те, що залишається на десерт. Насущні проблеми інші трішечки — це самореалізація, це підвищення достатку свого тощо. Але мистецтво що має попит. Дуже багато, звісно, залежить від розвитку економіки, від політики. У клубку всіх наших життєвих реалій, мистецтво перебуває, — розповіла Неоніла.

За словами народного художника України Івана Бондаря, бути художником — це любити життя та природу і постійно вдосконалюватися. У його майстерні — десятки робіт та пензлів. Навколо портрети, натюрморти та пейзажі. Деякі з них – особливо теплі, розповів митець:

— Куми запросили на юшку, ми виїхали. І поки вони готовили юшку — я взяв полотно і написав етюд. Наскільки мені було на душі добре — настільки й вийшла ця робота доброю. Бути художником — це велика праця над собою: художник працює кожного дня. Навіть лягає спати й то він вже думає, вимріює, а як його закомпонувати той портрет тієї жінки чи дівчини, чи чоловіка, який подвиг створив.

Іван Іванович зазначив, що професія художника — це любов до життя та природи. Її, каже, не поміняв би ні на що. Бо хоч того не знає світ, а художник на нього впливає, і той — реагує.

«Суспільне»