Формування національної еліти України, підготовка висококваліфікованих фахівців для наукових, освітніх та виробничих установ, сприяння інтеграції України в європейський академічний простір як рівноправного партнера є одним із  стратегічних кластерів іміджевої діяльності Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.

Як університет європейського рівня за стилем діяльності, в традиціях міжнародного співробітництва 14 жовтня відбулася гостьова лекція «Історія українського мовознавства в Німеччині: кінець ХІХ століття — перша половина ХХ ст.».

Лекторка — Олеся Лазаренко, кандидатка філологічних наук, доцентка, україністка, полоністка, керівниця лекторату української мови при Мовному центрі Європейського університету Віадріна (Франкфурт-на-Одері, Німеччина), координаторка регіональної групи «Берлін-Бранденбург» Німецько-українського академічного товариства.

У заході взяло участь понад 70 учасників. Це викладачі і студенти спеціальностей «Середня освіта» (ОПП «Українська мова і література», «Українська мова і література та англійська мова»), «Філологія» (ОПП «Українська мова та література», «Комп’ютерна лінгвістика та англійська мова») ННІ української філології та соціальних комунікацій, «Філологія» (ОПП «Переклад (перша — англійська)», «Польська мова. Переклад та міжкультурна комунікація») ННІ іноземних мов ЧНУ імені Богдана Хмельницького у межах навчальних  дисципліни «Вступ до філологічних студій» «Вступ до спеціальності», «Вступ до перекладознавства», «Сучасна українська літературна мова», долучилися представники науково-педагогічної спільноти та студенти першого курсу ОПП «Прикладна лінгвістика. Медична терміносистема та галузевий переклад (англійська мова)» у межах вивчення дисципліни «Вступ до мовознавства» Івано-Франківського національного медичного університету та студенти ЗВО Іспанії. Захід об’єднав представників різних університетських спільнот, ставши майданчиком для фахового спілкування, обміну науковими ідеями та розвитку міжуніверситетських і міжнародних академічних зв’язків.

Гостьова онлайн-лекція змістовим наповненням та інформативною потужністю поглибила знання студентів про науковий доробок українських мовознавців кін. XIX — поч. XX ст., ознайомила з працями, які відсутні в українських книгозбірнях, вочевиднила роль інтелектуальної спадщини української еліти в контексті зміцнення культурних зв’язків та імплементацію в європейську мовознавчу традицію. 

Поглиблене ознайомлення з історією українського мовознавства кін. XIX — поч. XX ст. в загальноєвропейському контексті, зокрема: дослідження Омеляна Огоновського дали змогу простежити процес становлення української граматичної традиції та формування української літературної мови, доробок Івана Верхратського привернув увагу до вивчення українських говорів, особливостей народного мовлення та діалектного розмаїття, наукова діяльність Павла Житецького продемонструвала важливість історичного підходу до дослідження української мови, її граматичної системи, розвитку літературної традиції, водночас ідеї Олександра Потебні засвідчили глибокий зв’язок між мовою, мисленням і культурою, що вочевиднює значний потенціал українського мовознавства в розвиток загальноєвропейської славістики.

         Лекторка відзначила актуальність теми в контексті сучасного розвитку україністики в Європі. Акцентуючи увагу на фундаментальності  праць українських мовознавців кін. XIX — поч. XX ст. та можливості простежити, як формувалися наукові тенденції про українську мову, як утверджувався її статус самостійної мови, як розвивалися методи її дослідження. Спікерка інформативністю матеріалу спонукала здобувачів до критичного осмислення історичних обставин, у яких розвивалося українське мовознавство, та до подальшого вивчення української граматичної думки в контексті мовознавчої традиції в Німеччині. Такий підхід сприяє не лише поглибленню знань з історії українського мовознавства, культурологічного аспекту мови,  а й усвідомленню значення міжнародного наукового й освітнього співробітництва для збереження національної культурної пам’яті.

Такі заходи освітнього процесу забезпечують здобувачам глибоке розуміння історії української лінгвістичної науки, покликані не тільки дати ключові знання історичного розвитку українського мовознавства, а й осмислити процес його становлення та фундаментальності одного зі складових компонентів навчальної дисципліни «Сучасна українська літературна мова». Розвивають вміння аналізувати та інтерпретувати мовознавчі наукові праці та виявляти їхню роль у процесі вивчення української літературної мови.  Екстраполюють сучасні знання про мову в історичне минуле та визначають роль історичних фактів у становленні сучасних лінгвістичних знань. Формують загальноосвітнє та світоглядне значення, оскільки готують фахово підготовлену особистість з творчим і критичним мисленням,  умінням не тільки володіти та оперувати програмним матеріалом, а й оцінювати його в історичній ретроспективі, –  наголосила модераторка заходу, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри українського мовознавства і прикладної лінгвістики Галина Кочерга.

Пізнавальна складова лекції викликала жваве обговорення, низку запитань до спікерки та спонукала до власних роздумів здобувачів.

Марія Вергун, студентка третього курсу спеціальності «Філологія (українська мова та література)», підсумувала:

—  Лекція була змістовною, пізнавальною та науково значущою. Допомогла краще зрозуміти внесок Омеляна Огоновського, Івана Верхратського, Павла Житецького, Олександра Потебні  в розвиток українського мовознавства, а також усвідомити важливість збереження та дослідження їхнього наукового доробку в Німеччині. Їхні праці є не лише свідченням інтелектуальних досягнень українських мовознавців кін. ХІХ — поч. ХХ ст., а й вагомим внеском у сучасні лінгвістичні дослідження. Матеріал лекції поглиблює інтерес до історії української мови, сприяє формуванню дослідницького мислення й переконує в необхідності подальшого вивчення українських мовознавчих праць у європейському науковому контексті.

— Гостьова лекція була  цікавою  та важливою для розширення мого уявлення про розвиток української лінгвістичної науки в європейському науковому просторі. Особливу зацікавленість викликало висвітлення діяльності українських і німецьких лінгвістів, їхнього внеску у вивчення та дослідження української мови, а також ролі наукових контактів між Україною та Німеччиною у становленні мовознавчих досліджень. Під час лекції  поглибила знання з історії українського мовознавства, ознайомилася з основними тенденціями його розвитку кін. ХІХ — поч. ХХ ст., усвідомила значення міжнародної наукової співпраці для збереження й популяризації української мовної та культурної складової освітнього простору. Матеріал лекції сприяв кращому розумінню історичних і суспільно-політичних чинників, які впливали на розвиток мовознавчої думки  кін. ХІХ — поч. ХХ ст., — зауважила Карина Волосенко, студентка третього курсу спеціальності «Філологія (українська мова та література)».

Важливість таких зустрічей  підкреслила й Софія Олефіренко, студентка першого курсу спеціальності «Філологія (українська мова та література)»:

— Онлайн-лекція сприяла не лише поглибленню моїх фахових знань, а й формуванню цілісного   усвідомлення цінності української мови, її наукового дослідження та популяризації в міжнародному середовищі. Отримані знання є важливими для мого подальшого професійного становлення, розвитку наукового мислення та формування відповідального ставлення до вивчення  й популяризації української мови.

Богдан  Опанасенко, студент першого курсу спеціальності «Германські мови та літератури (переклад включно), перша — англійська)», зауважив:

— На лекції ознайомилися з рідкісними виданнями українських мовознавців кін. ХІХ — першої пол. ХХ ст., які відображають різні напрями розвитку українського мовознавства: граматику, діалектологію, історію української мови, етимологію. Суттєвим було усвідомити роль українсько-німецьких наукових контактів у розвитку української мови як важливого чинника національної ідентичності та розуміння внеску зарубіжних наукових осередків у збереження й розвиток української мовознавчої традиції. А також можливість зрозуміти алгоритм аналізу наукових праць, історичних джерел, дослідницьких підходів, який так майстерно змоделювала лекторка, у вивченні української мови в контексті європейського мовознавства. Це важливий досвід для нас, майбутніх перекладачів, який маштабує, поглиблює знання про культурологічні, соціолінгвістичні, перекладацькі трансформації та міжкультурне спілкування.

— Сьогодні ми дізналися про українських мовознавців  кін. ХІХ — першої пол. ХХ ст , про їхні праці, які впливали на мовознавчу науку в Німеччині, що мають не лише історичне, а й вагоме наукове, культурне та європейське визнання. Йдеться не просто про зберігання стародруків у книгозбірнях, а про збереження наукового доробку, який дає можливість зрозуміти, як формувалася українська граматична думка, як вона взаємодіяла з європейською наукою, який внесок українські дослідники вклали у розвиток славістики та про шляхи поширення української наукової традиції кін. ХІХ — поч. ХХ ст. в Німеччині, академічні контакти та інтерес до української мови. Енциклопедична інформаційність викладеного матеріалу розвиває навички фахового обговорення мовознавчих проблем, аргументованого висловлення думок, представлення результатів аналізу наукової інформації та поглиблення розуміння мовних і культурних особливостей української та німецької мов, а також значення наукової комунікації між різними мовними спільнотами, — зауважила Ірина Данильчук,  студентка першого курсу спеціальності «Германські мови та літератури (переклад включно), перша — англійська)».

—  Дуже вдячні організаторам за неймовірну зустріч, за можливість поспілкуватися з науковицею, перекладачкою, яка так вміло, фахово, провела екскурс в історію формування науки про мову, як вона продовжувала розвиватися поза межами нашої країни та які діячі цьому посприяли. Ми надзвичайно вдячні — Лесі Миколаївні — за наполегливу працю, за відкритість до діалогу, за практичні поради у перекладі наукових джерел — це важливо для перекладачів в удосконаленні освітніх компонентів, у здатності використовувати матеріали з історії українського мовознавства для підготовки навчальних занять, розробки освітніх матеріалів та у формуванні фахових компетентностей  у межах навчальних дисциплін. Інформація була надзвичайно корисною та пізнавальною. З нетерпінням чекаємо наступної зустрічі! — відзначив Тарас Бабенко, студент першого курсу спеціальності «Германські мови та літератури (переклад включно), перша — англійська)».

Такі заходи поглиблюють міжкультурний діалог наукової спільноти та утверджують українську науку як невіддільну складову європейської інтелектуальної традиції. Зберігають історичну культурну пам’ять, актуалізують наукові ідеї минулого для розв’язання сучасних дослідницьких завдань. Маштабують наукові міжуніверситетські та міжнародні проєкти.

 Збереження та дослідження історичного мовознавчого доробку є інвестицією в майбутнє української та європейської гуманітаристики.

Марія Вергун, студентка 3-Б курсу ННІ української філології та соціальних комунікацій