Завідувач науково-дослідної лабораторії просторової археології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Василь Лук’яниця взяв участь в опрацюванні кісткових решток тварин (археозоологічних матеріалів) із печери Вертеба на Тернопільщині.

Дослідження проводилися під керівництвом наукового співробітника Інституту археології НАН України Михайла Кублія на запрошення директора Борщівського обласного краєзнавчого музею Михайла Сохацького.
Вертеба — карстова гіпсова печера в басейні річки Серет (ліва притока Дністра), неподалік с. Більче-Золоте, пам’ятка природи загальнодержавного значення. Однак знаменита вона насамперед тим, що в ній виявлено сліди тривалої людської діяльності, передусім — носіїв культурного комплексу Кукутень-Трипілля, які освоювали печеру протягом понад 700 років у IV тис. до н. е. Тут було виявлено кісткові рештки «трипільців», що практично відсутні на поселеннях. Звідси ж походить безліч керамічних виробів і кісток тварин, що в сукупності перетворює Вертебу на унікальну за значенням і загадкову за суттю пам’ятку трипільського часу. У печері також облаштовано єдиний підземний музей трипільської культури, а її дослідження тривають щороку й далекі від завершення.

Водночас значна кількість уже накопиченого матеріалу за останні десятиліття розкопок Вертеби на чолі з Михайлом Сохацьким потребувала ретельного опрацювання. Передусім це стосувалося тваринних решток, фахівців із вивчення яких в Україні критично бракує. Зважаючи на це, Василь Лук’яниця за сприяння Михайла Кублія опанував методику археозоологічного дослідження, що є невід’ємною частиною палеоекологічних і палеоекономічних реконструкцій. При цьому визначається не лише видова й анатомічна приналежність кістки, а й простежуються сліди порізів і готування; ознаки, що дозволяють з’ясувати приблизний вік тварини на момент загибелі; її розміри тощо. Провідними видами, рештки яких трапляються у Вертебі, виявилися мала рогата худоба (вівця, коза), корова, свиня, собака. Чимало було представників і дикої фауни: лисиця, заєць, козуля, олень, кабан, борсук і навіть бобер. Нечисленними матеріалами представлений кінь, на якого, ймовірно, тоді лише полювали.

Водночас триває дослідження людських кісток із пам’ятки, яке здійснює лаборантка відділу біоархеології Інституту археології НАНУ, антропологиня Вероніка Унгурян.

Результати цієї роботи будуть опубліковані та стануть джерельною базою наукових праць, покликаних реконструювати харчові вподобання, господарство й особливості життя «трипільців», які з якихось причин освоювали абсолютно нетипове для них середовище — підземний лабіринт печери Вертеба. Вибірка в півтори десятки тисяч фрагментів дозволяє отримати достатньо надійні та статистично обґрунтовані висновки, які сприятимуть розкриттю принаймні частини таємниць цієї унікальної пам’ятки, до чого віднині вперше залучений і Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького.

Василь Лук’яниця, завідувач науково-дослідної лабораторії просторової археології