Ровесники Незалежності — це люди, які народилися у 1991 році, й у 2026 році їм, як і незалежній Україні, виповнюється 35. Вони виросли разом із державою, здобули освіту і будують професійну кар’єру в Україні.
Покоління тих, хто народився в дев’яносто першому, виросло з відчуттям внутрішньої свободи і має загострене почуття справедливості. Ці молоді люди брали участь у Революції Гідності, захищають країну на фронті, займаються волонтерством, будують нову економіку, створюють сучасний український продукт, формують нові сенси.
Вони — носії української ідентичності, водночас відчувають себе частиною європейської спільноти. Вони мають нульову толерантність до корупції, бюрократії та авторитаризму, і це підтверджує їхня участь у двох українських революціях. Саме вони складають кістяк сучасного покоління військових, які захищають суверенітет України.
Яскравий приклад цього покоління українців — Олександр Мацієвський (10 травня 1991 — 2022), Герой України (посмертно), який став символом незламності після розстрілу російськими окупантами за гасло «Слава Україні!». Серед відомих ровесників Незалежності — Артем Пивоваров, відомий український співак, та наш земляк, срібний призер Олімпійських ігор у 2016 та 2024 роках Сергій Куліш.
У Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького своє 35-річчя відзначають 8 однолітків Незалежності України. Попри кризові періоди, пандемію та повномасштабну війну, усі вони демонструють високий рівень оптимізму щодо нашої перемоги і вірять у майбутнє України. Водночас усі вони — звичайні молоді люди зі своїми думками, переживаннями, вподобаннями і смаками. Напередодні Дня Незалежності попросили їх дати відповіді на кілька запитань для проєкту «Народжені вільними».
Юлія Сіденко, завідувачка кафедри психології, глибинної корекції та реабілітації
1. Що для вас особисто означає фраза «ровесник Незалежності» – це гордість, відповідальність чи просто красивий збіг обставин?
Це красивий збіг обставин, за який відчуваєш гордість. Для мене бути ровесницею Незалежності – це жити в унісон зі своєю країною, разом із нею проходити різні етапи становлення, дорослішати, переживати кризи, щось втрачати, але щоразу знаходити сили рухатися далі. Мабуть, тому історію незалежної України я сприймаю не лише як історію своєї країни, а й дуже особисто – як частину історії власного життя.
2. Ваше дитинство припало на бідні 90-ті, юність – на Помаранчеву революцію, зрілість – на Революцію Гідності та війну. Яка з цих історичних подій найбільше вплинула на ваш професійний вибір?
Найбільше на мене вплинуло саме дорослішання у 90-ті. Ще досить рано я поставила собі за мету, чого б це не вартувало, «вибитися в люди», навчитися забезпечувати себе та бути опорою для своєї сім’ї.
Не можу сказати, що саме цей досвід визначив мій вибір психології. Швидше він задав тон моєму подальшому професійному розвитку: не чекати ідеальних умов, багато працювати, брати на себе відповідальність і не боятися починати спочатку.
Завдяки 90-им сформувала особисте кредо: «Я повинна бути здатною впоратися, навіть якщо обставини не на моєму боці».
Психологію ж свого часу обрала радше інтуїтивно – у період, коли ця професія ще не мала тієї суспільної ваги, яку має сьогодні. Тому певною мірою це був ризикований вибір. Але, напевно, і дитинство 90-х, і всі наступні історичні події сформували в мені одну важливу рису: не боятися невизначеності й у складних обставинах не зупинятися, а шукати можливість рухатися далі.
3. Чи була у вашому житті мить, коли ви думали про еміграцію? Що вас зупинило?
Думок про еміграцію у мене не було. Подорожувати – так. Певний час пожити в іншому культурному середовищі, отримати новий професійний досвід – так. Але будувати своє життя на постійній основі в іншій країні – ні.
Я дуже прив’язана до своєї сім’ї, до людей, які мене оточують, і до справи, якою займаюся. Водночас у майбутньому я цілком бачу себе в міжнародному професійному просторі: хотіла б мати більше робочих подорожей, проводити гостьові заняття в закордонних університетах, обмінюватися досвідом із колегами з інших країн. Але повертатися додому, в Україну.
4. Якою ви бачите Україну через 35 років, коли святкуватимете свій 70-річний ювілей?
Я хочу бачити Україну сильною і прогресивною державою, яка інвестує у власний інтелектуальний потенціал – науку, освіту, технології – і водночас має потужну обороноздатність. Країною, у якій люди не шукають можливості реалізувати себе десь в іншому місці, а бачать перспективу тут.
І дуже хочеться, щоб через 35 років ми нарешті жили не в логіці постійного подолання криз, а мали можливість планувати, створювати й розвивати.
5. Що ви скажете студентам на першій лекції в день нашої Перемоги?
«Після ночі завжди приходить світанок. Тепер наше завдання – навчитися жити при світлі».
Бліц-опитування:
Богдан Хмельницький чи Іван Мазепа? Іван Мазепа
Іван Франко чи Леся Українка? Леся Українка
Василь Стус чи Ліна Костенко? Василь Стус
Львів чи Одеса? Львів
Канів чи Чигирин? Чигирин
«Динамо» чи «Шахтар»? Динамо
«Океан Ельзи» чи «Без обмежень»? «Океан Ельзи»
Артем Пивоваров чи Jerri Heil? Артем Пивоваров
Офлайн чи онлайн? Офлайн!!!
Україна — це мій дім.
Пресслужба Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького