Завідувач науково-дослідної лабораторії просторової археології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Василь Лук’яниця взяв участь у розкопках поселення першої половини IV тис. до н. е. Бобриця-Міст (лівий берег) канівської локальної групи культурного комплексу Кукутень-Трипілля.

Дослідження проводилися під керівництвом старшого наукового співробітника Інституту археології НАН України Едуарда Овчинникова на базі Археологічної експедиції Києво-Могилянської академії (очільник – Олег Білинський) за сприяння волонтерів із різних регіонів України (Черкащина, Київщина, Полтавщина, Сумщина, Львівщина). Василь Лук’яниця безпосередньо керував польовими роботами протягом 3–9 серпня.

Поселення, розташоване в мальовничому місці впадіння р. Бобриця в Дніпро, відоме з 1960-х рр. за розвідками краєзнавця Михайла Іщенка та фігурує також під назвою Бобриця 1 (Хутір). Пізніше тут неодноразово відбувався збір підйомного матеріалу (речі, які опиняються на поверхні внаслідок оранки), однак розкопки здійснено вперше лише цьогоріч. Отже, зважаючи на відсутність інформації про планування пам’ятки, було закладено пошукову траншею та п’ять шурфів – невеликих розвідувальних розкопів – із метою перевірки збереженості культурного шару й виявлення об’єктів трипільського часу. Перспективні місця визначалися за скупченнями кераміки на поверхні зораного поля.

На жаль, зафіксувати жодного об’єкта не вдалося, адже, як з’ясувалося, всі або майже всі вони були знищені під час прокладання каналізаційних труб на глибині 1,2–1,5 м. У перевідкладеному після екскаваторних робіт шарі ґрунту, однак, було виявлено чимало трипільської кераміки, зокрема з мальованою орнаментацією, а також глиняної обмазки від будівель. Серед найцікавіших знахідок – фрагмент антропоморфної пластики (жіночої фігурки) та крем’яний скребок. Ці матеріали засвідчили, що площа поселення була мінімум вдвічі більшою, ніж вважалося раніше, і сягала близько 5 га.

Водночас пам’ятка в с. Бобриця є черговим прикладом небезпек, що загрожують археологічній спадщині краю (серед яких навіть оранка – не найбільша проблема). Частина її опинилася під водою після створення Канівського водосховища, частина перебуває під забудовою приватними садибами, частина – зруйнована внаслідок перетворення цієї ділянки на осердя каналізаційної мережі. І хоча деякі матеріали вдалося врятувати, і після опрацювання вони посядуть своє місце в процесі дослідження освоєння регіону Канівського Подніпров’я в трипільський час, культурний шар енеолітичної доби з господарськими ямами й житлами «трипільців», схоже, на цій площі втрачено назавжди.

Водночас розкопки поселення Бобриця-Міст (лівий берег) стали ще одним результатом плідної співпраці Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, Національного університету «Києво-Могилянська академія» та Інституту археології НАН України, об’єднаних метою вивчення, збереження й популяризації археологічної спадщини Черкащини. Участь низки волонтерів різного віку, своєю чергою, засвідчує зацікавленість суспільства давнім минулим і потребу як у підготовці нових фахівців, так і в проведенні просвітницьких заходів про роботу археологів та археологічні пам’ятки краю.

Василь Лук’яниця, завідувач науково-дослідної лабораторії просторової археології