У Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького — найталановитіша молодь. Це довів мистецький фестиваль «Студентська весна», який відтепер стане традиційним.

Студенти-першокурсники ННІ УФСК започаткували серію публікацій про учасників фестивалю.

Отож, знайомтесь — МаринаТерешко, третьокурсниця ННІ іноземних мов, спеціальність — англійська мова та література. На конкурсі станцювала східний танцем із мечем.

— Марино, як давно займаєшся танцями?

—   Танцюю вже 13 років. Бабуся дуже захоплювалася східним мистецтвом, тому відправила мене з сестрою в танцювальний клуб «Aisha» у моєму рідному місті Сміла. З того часу бабусина любов передалася мені.

—   Напевно, ти й раніше брала участь у конкурсах?

— Так, із 7 років, відколи займаюся танцями, виступала на різних конкурсах — як українських, так і міжнародних, виборювала призові місця. У 15 років їздили зі своїм колективом у  Рим, на Міжнародний фестиваль східного танцю. Там отримала 1, 2 і 3 місця в різних категоріях. Їздили і на Щорічний фестиваль у Ялті.

— Чи траплялися якісь цікаві випадки, пов’язані з твоїм захопленням?

— Пам'ятаю, як уперше мала виступати на великій сцені перед журі. Це був Всеукраїнський конкурс східного танцю в Одесі. Дуже сильно хвилювалася, аж серце вилітало. І тоді моя хореограф вивела мене на вулицю в костюмі, із зачіскою, сценічним макіяжем, і змусила танцювати на центральній площі перед сотнею людей (був вихідний день, тому було дуже людно). Я не хотіла, але кожен танцюрист, мабуть, знає, що значить «слово хореографа, тренера». Я танцювала крізь сльози і сміх. Усім дуже сподобалося, люди дивилися та аплодували. Відтоді я сцени і публіки не боюся. До речі, зайняла тоді 2 місце в категорії «імпровізація».

— Танці для тебе —  хобі,  чи збираєшся займатися цим професійно?

— Не можна сказати, що це просто хобі. Це стиль життя. У повсякденному житті мені нічого не заважає поєднувати своє навчання та улюблену справу. Хореографія — досить тяжка та виснажлива професія, потребує багато фізичного та морального навантаження. Але не виключено, що в майбутньому я все-таки наважуся відкрити свою школу танцю.

— Які ще маєш захоплення?

— Обожнюю кулінарію. Постійно знаходжу різноманітні рецепти та готую, як тільки є вільний час. Але це має бути не звичайна страва, а щось цікаве. Обожнюю італійську та японську кухні.

— Як вдається все встигати?

— Потрібно любити справи, які ти робиш. Не витрачати час на соцмережі, телевізор, Інтернет чи серіали. Життя досить коротке, тому треба брати від нього все, що воно може нам запропонувати, а інколи навіть і більше. Також я щиро і від всього серця дякую сво

їм батькам, які завжди мене у всьому підтримують і допомагають. Без них у мене, напевно, нічого б не виходило.

—  Чому вирішила стати учасницею «Студвесни»?

— Я досить часто виступаю на сцені ЧНУ, представляю свій факультет, тому не вагаючись вирішила, взяти участь у конкурсі. Також було цікаво подивитися на інші таланти нашого чудового ЧНУ.

— Чи прийдеш на фестиваль наступного року?

— Звичайно, адже це цікаво й весело. Познайомилася з іншими учасниками, з деяким досі спілкуємося. Особливо порадував тортик, який нам подарував профком

— Що хочеш побажати своєму університету?

Щоб студенти не соромилися показувати свої таланти і здібності, адже кожен із нас унікальний та неповторний. А ЧНУ бажаю побільше талановитих та щирих студентів.

Марина Клімчук, І курс, ННІ УФСК