Сергій Комзюк, позивний «Роланд», випускник ННІ іноземних мов Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького 2019 року, молодший сержант, боєць спецпідрозділу Головного управління розвідки (ГУР) Міністерства оборони України (МОУ).

Бойовий шлях розпочав зовсім юним, у 22 роки вже мав статус учасника бойових дій, добровільно уклав контракт зі 131-м окремим розвідувальним батальйоном у 2018 році. Був одним з кращих розвідників, з командою побратимів кілька разів вигравали змагання серед всіх розвідувальних підрозділів ЗСУ, за що командування надсилало подяки батькам за виховання справжнього воїна.

Повномасштабну війну зустрів у Києві, де з побратимами відбивали атаки ворога на столицю України аж до його втечі, потім були бої на Чернігівщині, Сумщині, Харківщині й на півдні України.

У боях був двічі тяжко поранений, перший раз у вересні 2022 року, а вдруге в травні 2023, за що отримав медаль Міністерства оборони України «За поранення». За проявлену доблесть в боях за Київ, мужність, патріотизм і високу громадянську позицію розпорядженням київського міського голови нагороджений медаллю «Честь.Слава. Держава».

Сергій у складі спецпідрозділу ГУР МОУ брав участь у багатьох боях і відомих операціях, зокрема, з деокупації острова Зміїний, по знищенню ворога і його засобів ППО в Криму, по поверненню під контроль України нафтогазовидобувних вишок в Чорному морі (т. з. «вишки Бойка») та інших.

За проявлені мужність, відвагу, сміливість нагороджений багатьма відзнаками та медалями Головного управління розвідки й Міністерства оборони, зокрема, «Хрест розвідника», «За сприяння військовій розвідці», двічі «За зразкову службу», а в травні 2024 року Президентом України нагороджений високою нагородою — орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

У смертельних боях за Україну полягло багато побратимів Роланда, це були надзвичайні люди — сильні тілом і духом, сміливі, безстрашні, досконало володіли всіма видами зброї, дехто кинув все і приїхав захищати Батьківщину з-за кордону, — і це сильно болить нашому воїну, мотивує до помсти.

Але попри війну, тяжкі бої, Сергій щасливий у сімейному житті, і, хоч як це абсурдно не звучить, цьому сприяла війна. Після першого поранення його доглядала в госпіталі молода волонтерка, закохалась в нього, а він в неї, і вже у 2023 році вони побрались, а в березні 2024 року в них народився чудовий хлопчик Ярема. Син для Сергія є найбільшою радістю в житті, мотивує і дає сили з ще більшим завзяттям захищати Вітчизну, свою сім’ю, рідну землю.

Пишаємося нашим захисником — відданим сином України, патріотом рідної землі! Низький уклін батькам! Бажаємо Перемоги над ворогом, швидкого повернення додому, втілення планів, задумів і мрій, міцного здоров’я, сімейного затишку та довголіття!

ННІ іноземних мов