Проєкт «Видатні уродженці Черкащини» триває у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького.

Він приурочений до 70-річчя Черкаської області. На Черкащині у всі історичні періоди народжувалися люди, які відігравали надзвичайно важливу роль в історії та культурі України, у формуванні світогляду українців. Є постаті всесвітньо відомі — такі, як Тарас Шевченко, Богдан Хмельницький, Іван Піддубний. Але надзвичайно багато й тих, пам’ять про кого століттями стирала російська імперія та її правонаступник, тоталітарний срср. Є також ціла когорта фахівців своєї справи, які подвижницькою працею зробили внесок у розвиток Черкащини. Усі вони є нашою історією і заслуговують на те, щоб їх знали нащадки й сучасники.

Саме з цією метою науковці ЧНУ ім. Б. Хмельницького постійно досліджують біографії діячів історії та культури рідного краю і діляться цими дослідженнями. Їхні напрацювання зможете знайти у рубриці «Видатні уродженці Черкащини».

До вашої уваги — нарис Григорія Голиша, директора наукової бібліотеки ім. Михайла Максимовича.

УКРАЇНСЬКИЙ «КОРОЛЬ МАТЕМАТИКИ» ІЗ ЗЛАТОКРАЮ

Математика — цариця наук.

К. Ф. Гаус

Щедра на таланти Золотоніщина виколихала багатьох достойників науки, які зажили загальнонаціональної, а деякі з них — і світової слави. Саме цей край подарував Україні людину-академію Михайла Максимовича (с. Богуславець. Родом із Золотоноші вчений-біохімік зі світовим іменем Олексій Бах та знаменитий індолог Олексій Баранников. У цій славній когорті почесне місце посідає й наш краянин Михайло Ващенко-Захарченко, котрий залишив яскравий слід у галузі науки наук — математиці. Цьогорічного грудня минуло 200 років від дня народження видатного вченого.
Михайло Ващенко-Захарченко народжений 12 грудня (31.11 за старим стилем) 1825 року, а його рідними пенатами став хутірець Маліївський Золотоніського повіту Полтавської губернії (нині с. Маліївка Золотоніського району Черкаської обл.). Зростав майбутній вчений у дворянській родині, котра мала потужне козацьке коріння, й саме їй належав хутір. Початкову й середню освіту Михайло здобув у Золотоніському повітовому училищі та 2-й Київській гімназії, уже тоді виявив неабиякі математичні здібності.

Після закінчення гімназії не вагався ані хвилини щодо професійного вибору, й у 1847 році вступив на фізико-математичне відділення філософського факультету Київського університету Св. Володимира, був поміж найкращих студентів. Спраглий до знань та сповнений бажання здобути європейську освіту, юнак продовжив навчання в Сорбонні та Коледж де Франс (м. Париж). Повернувшись із ґрунтовними знаннями до рідної alma mater, Михайло в 1852 році блискуче склав екзамени за весь університетський курс.

У 1862 році він захистив магістерську дисертацію, де вперше систематично виклав операційне числення, застосувавши його до розвʼязування диференціальних рівнянь. Згодом отримав звання приват-доцента й розпочав викладацьку діяльність: спочатку в Київському кадетському корпусі та Інституті шляхетних дівчат, а потім в Університеті Св. Володимира, де працював від 1863 до 1910 року на кафедрі чистої математики.

Михайло Єгорович викладав студентам фізико-математичного факультету теорію ймовірності та низку математичних курсів (наприклад, алгебраїчний аналіз, аналітична геометрія, теорія чисел, теорія еліптичних функцій тощо). До речі, певний час (1902 – 1903 рр.) він обіймав посаду декана названого факультету. У 1866 році вчений успішно захистив докторську дисертацію на тему «Ріманова теорія функцій складеної змінної» і згодом отримав вчене звання ординарного професора.

Науковий доробок Михайла Ващенка-Захарченка складається з сотень праць, в тому числі й понад двох десятків окремих видань. Його науковий доробок присвячений теорії лінійних диференціальних рівнянь, символічним методам, теорії ймовірності та історії математики. Монографія вченого за темою докторської дисертації стала однією з перших у Європі науковою працею з теорії аналітичних функцій. Поряд з цим Михайло Єгорович став авторитетним популяризатором неевклідової геометрії. Зі старогрецької вчений зробив високофаховий переклад «Начал» Евкліда («Начала Евкліда із пояснювальним вступом і тлумаченням», 1880 рік). Велике історіографічне значення має його ґрунтовна праця «Історія математики: історичний нарис розвитку геометрії» (Т. 1, 1883), при написанні якої використав значний за обсягом матеріал світової та оригінальної наукової літератури. Велике визнання в академічних колах здобуло і дослідження Михайла Ващенка-Захарченка «Історичний нарис розвитку аналітичної геометрії» (1884).

Учений підготував низку підручників для студентів університетів, які мали велику популярність серед студентів і викладачів усіх університетів тогочасної держави. Вони витримали по кілька видань, серед них — «Теорія визначень і теорія форм» (1877), «Алгебраїчний аналіз або вища алгебра», «Аналітична геометрія двох і трьох вимірів» (обидва — 1887), «Варіаційне числення» (1889), «Проєктивная геометрія» (1897) та ін.

Сорок сім років навчав математиці студентів Київського університету Михайло Єгорович. Його надзвичайно глибокі, сповнені практичної спрямованості лекції завжди супроводжувалися повним студентським аншлагом. Професора любили не лише за його енциклопедичні знання в галузі точних наук, але й за чуйність, простоту в спілкуванні зі своїми вихованцями та колегами. Серед учнів Михайла Ващенка-Захарченка — відомі математики Василь Єрмаков, Борис Букреєв, Антоній-Боніфацій Пшеборський та ін.

Наш земляк брав щонайактивнішу участь у громадському житті університету й міста. Зокрема, він став одним із засновників та організаторів роботи Київського фізико-математичного товариства, яке постало в 1890 році Воно об’єднало у своїх лавах як учених-математиків, так і гімназійних учителів, талановитих студентів, фанатів фізико-математичних наук. А ще Михайло Ващенко-Захарченко був членом університетського суду і як знаний бібліофіл входив до складу бібліотечної комісії вишу.

За унікальні наукові заслуги в науково-педагогічній діяльності Михайла Єгоровича було обрано членом-кореспондентом Математичного товариства в Бордо (від 1883 року) та заслуженим ординарним професором Університету Св. Володимира. Він був нагороджений орденами Анни (2-х ст.), Станіслава (2-х ст.) та Володимира (3-го ст.).

Михайло Ващенко-Захарченко пішов у засвіти 27 (14 за ст. стилем) серпня 1912 року на 87-му році життя. Місцем його останнього спочинку стало Байкове кладовище в Києві. Ім’я видатного математика увічнює центральна вулиця в його рідному с. Маліївка. Пам’ятають відомого науковця й педагога і в його alma mater, якій він так самовіддано служив.

Родина Ващенків-Захарченків є відомою не лише завдяки її найяскравішому репрезентанту. Брат ученого-математика, Андрій Ващенко-Захарченко, — відомий театральний діяч і драматург, автор водевілів і фарсів, написав продовження поеми «Мертві душі» Миколи Гоголя. Племінник Михайла Єгоровича — Всеволод був знаним у краї селекціонером кукурудзи, директором Золотоніського громадського банку, земським діячем, а ще один племінник — В’ячеслав очолював Золотоніське земство й редакцію журналу «Вісник Золотоніського сільгосптовариства». Дружина Михайла Ващенка-Захарченка Віра Мельницька — засновниця Першої приватної жіночої гімназії (м. Київ).

Григорій Голиш, директор наукової бібліотеки ім. М. Максимовича, голова Золотоніської районної організації НСКУ