У Смілі відбувся захід із нагоди 150-річчя від дня народження видатного земляка Федора Матушевського. Ініціаторами стали члени Черкаської обласної організації «Національна спілка письменників України», науковці Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницьокого.

Як пише у facebook депутат Смілянської районної ради Анатолій Терещенко, згадати талановитого земляка прийшли пошановувачі історико-культурної спадщини міста Сміла. Серед доповідачів були відомі науковці Черкаського національного університету — доктор філологічних наук, професор, голова Черкаського обласного осередку Національної спілки письменників Володимир Поліщук, доктор історичних наук, професор Віталій Масненко. До обговорення також долучилися кандидат історичних наук Сергій Шамара та шевченкознавець Раїса Танана.

Довідково:
Федір Павлович Матушевський народився 20 червня (2 липня) 1869 року в містечку Сміла, Черкаського повіту, Київської губернії в родині священика.
Громадський діяч, журналіст, публіцист, літературознавець, критик, дипломат. Творчість Федора Матушевського вилилася у вагомий доробок, зокрема: «Божий чоловік. Пам'яті дорогого вчителя О. Я. Кониського», «В. Антонович при світлі автобіографії та даних історії», «З останніх літ життя В. М. Доманицького», «Жертви перехідної епохи. Анатоль Свидницький», «Люборацькі» та інші.
Низку праць він присвятив життю і творчості Т. Шевченка, його ролі в історії української культури: «К. Брюллов і Шевченко», «Відвідувачі могили Т. Г. Шевченка», «Великі роковини. До 50-ліття смерті Тараса Шевченка», «Значення Т. Шевченка», «Поезія волі й правди», «Суспільні й літературні впливи в першому періоді творчості Т. Г. Шевченка». 
Рецензував твори українських письменників. Залишив спогади «Із щоденника українського посла». 
З січня 1906 р. Матушевський був головним редактором нової української газети «Громадська думка», а після заборони того ж року цього видання російським урядом — редактор її спадкоємиці, газети «Рада» — єдиної в підросійській Україні щоденної української газети. Фактично, Федір Павлович став одним із піонерів української журналістики в Наддніпрянській Україні.
Поряд із творчістю він все життя присвятив українському державотворенню. Діяч Товариства українських поступовців, згодом Української демократично-радикальної партії і Української партії соціалістів-федералістів. Член Центральної Ради. 1919 р. —  посол УНР у Греції.
У січні 1919 p., коли в Україні установився уряд Директорії, С. Петлюра запропонував Ф. Матушевському виїхати до Греції та стати на чолі Надзвичайної Дипломатичної Місії. 
Місія залишила Київ 26 січня 1919 р.. Коли Ф. Матушевський залишав Київ, його дружина настоювала, щоб він взяв із собою старшого сина (тоді Юрієві було 13 років) з огляду на поганий стан його здоров’я. Вона тоді не знала, що в той вечір 26 січня 1919 року бачила їх востаннє. 
У Греції Матушевський-дипломат прагнув представити світові правду про відчайдушну боротьбу України за незалежність, привернути світову громадськість на бік УНР. Разом із Модестом Левицьким — радником української місії — він почав видавати грецькою мовою «Грецько-українське рев’ю» з викладом української історії та багатовіковою традицією українсько-грецьких відносин. Тій же меті був підпорядкований його «Меморандум» для уряду Греції та закордонних дипломатів, що показав хист Федора Матушевського як здібного дипломата, економіста, культуролога. 
Серце Федора Павловича не витримало його напруженої роботи: 21 жовтня 1919 р. він помер і був похований в Афінах.
У 1929 році його молодші сини були арештовані й обвинувачені в приналежності до Спілки Визволення України. Середнього сина Бориса судили в 1930 році на показовому процесі «45» у Харкові та запроторили до політичного ізолятора в Ярославі, де він сидів разом з С. Єфремовим, О. Гермайзе, А. Ніковським, М. Павлушковим та іншими учасниками того судового процесу. Між тими в’язнями перебував також митрополит Української Автокефальної Церкви М. М. Борецький. Найменший син Ф. Матушевського — Василь — був без суду засланий на 10 літ до Архангельська на лісові роботи, а потім пересланий на десять літ додатково до Тайшету, де й загинув 29 липня 1943 року. Дружина Ф. Матушевського Віра Олександрівна була заарештована в 1937 році та заслана до концентраційного табору в Потьмі, що в Мордовії, де й загинула 28 квітня 1944 року.