28 жовтня в навчально-науковому інституті української філології та соціальних комунікацій Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького відбувся інтерактивний мовознавчий турнір «Мова єднає: слово, яке я люблю», приурочений до Дня української писемності та мови.

Ініціаторами й організаторами події стали викладачі кафедри українського мовознавства і прикладної лінгвістики — професорка Ганна Мартинова та доцентка Тетяна Щербина.

У змаганні взяли участь студенти першого курсу спеціальностей «Середня освіта (Українська мова і література)», «Філологія (Українська мова та література)» та «Філологія (Прикладна лінгвістика)».
Звертаючись до першокурсників, викладачі наголосили: «Мова — це значно більше, ніж правила, наголоси й словники. Вона зберігає наші спогади, родинні історії, жарти, допомагає розуміти одне одного й відчувати свою належність до спільноти». Саме тому метою зустрічі стало не лише випробування кмітливості учасників турніру, а й відкриття нових граней української мови — сучасної, живої, багатої та захопливої.

За звання найкмітливіших змагалися дві команди — «Живчики» та «Мовознавці». Програма заходу поєднала інтелектуальні випробування, мовні ігри та творчі завдання, які дали змогу учасникам продемонструвати знання української мови, винахідливість і почуття гумору.

Студенти перевіряли свої навички з орфоепії та орфографії, вправлялися в правильному наголошуванні слів і добирали влучні синоніми. Учасники заходу змагалися у виконанні граматичних завдань, редагували тексти, а також випробовували свої сили у віршуванні, добираючи рими й створюючи перші поетичні рядки. Особливе пожвавлення викликав конкурс «Фразеологічний детектив», у якому першокурсники розпізнавали стійкі вислови за ілюстраціями та відтворювали фразеологізми за допомогою жестів і пантоміми. Це випробування потребувало не лише мовних знань, а й артистизму та вміння працювати в команді.

У творчій вправі «Слово, яке мене характеризує» кожен мав обрати лексему, що найкраще передає його вдачу, цінності чи життєві орієнтири. Ця словникова робота допомогла першокурсникам краще пізнати одне одного й створила атмосферу щирості та взаєморозуміння.

Чимало усмішок і позитивних емоцій викликало завдання скласти речення з універсальним українським вигуком «ой». Студенти демонстрували акторські здібності, передаючи за його допомогою різні емоційні відтінки — від здивування й захоплення до болю, обурення та легкого роздратування. Гра наочно засвідчила, наскільки виразними можуть бути навіть найкоротші мовні одиниці.

Завершальним акордом інтелектуального свята стала зворушлива «Мовна обіцянка». Студенти по черзі завершували фрази: «Сьогодні я відкриваю для себе…», «Відтепер я частіше вживатиму слово…», «Для мене українська мова — це…». У відповідях звучали слова, сповнені особистих переживань і глибокого символічного змісту: «мама», «Україна», «Батьківщина», «сім’я», «рідний», «любов». За кожним із них — власні спогади, почуття та цінності, а разом вони утворюють спільний простір, у якому мова стає символом єдності поколінь і національної ідентичності.

Мовознавчий турнір «Мова єднає: слово, яке я люблю» подарував учасникам нові враження, позитивні емоції та можливість переконатися, що вивчення української мови може бути захопливим творчим процесом. Для студентів-філологів це ще й нагода відчути силу слова, розкрити свої здібності та усвідомити відповідальність за збереження й розвиток рідної мови. Адже мова єднає не лише словами — вона єднає думки, почуття, особисті історії та людей, які цінують своє рідне слово.

ННІ української філології та соціальних комунікацій