31 липня в галереї Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького відбувся вечір пам’яті Лілії Полудень — мисткині, науковиці, педагогині, завідувачки кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва у 2020–2024 роках.

Колеги, студенти, батьки й родина зібралися, щоб вшанувати пам’ять Лілії Іванівни, яка залишила глибокий слід в історії кафедри, навчально-наукового інституту педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва, у мистецькому житті університету та в житті багатьох людей.

До вечора приурочено виставку творчих робіт Лілії Полудень та її студентів. Черкаський художник Ігор Самойленко, чоловік сестри мисткині, подарував кафедрі її портрет.

Розмова почалася зі згадки про початок — 2002 рік, коли кафедра образотворчого мистецтва розпочала свій шлях у складі хімічного факультету. Лілія Іванівна навчалася саме в цьому першому наборі й закінчила університет 2007 року.
Спогадами поділилися ті, хто працював поруч у ті роки: Віра Іванівна Бойко, заступник декана хімічного факультету з виховної роботи (2002–2005) і деканеса факультету (2006–2007); Антоніна Дмитрівна Ситник, заступник декана з навчальної роботи (2002–2007); Тетяна Степанівна Нінова, деканеса хімічного факультету (2007–2008) та директорка ННІ природничих наук (2010–2017).

Про роки наукової та творчої роботи Лілії Іванівни в ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва розповіла в. о. директорки інституту, докторка педагогічних наук, професорка Тетяна Сергіївна Зорочкіна.

Колеги й друзі по кафедрі — Неоніла Петрівна Недосєко, Руслана Олександрівна Бачуріна, Анастасія Олександрівна Ліновицька, Федір Анатолійович Гонца, Віктор Андрійович Афонін, Іван Іванович Фізер — говорили про спільну роботу, про найкращі моменти спілкування і про труднощі, які долали разом.

Батько Іван Іванович Пащенко та сестра Ірина Іванівна Самойленко пригадали дитячі та юнацькі роки Лілії Іванівни, її ранню любов до творчості й поступове становлення як мисткині. Чоловік Олександр Полудень розповів про гармонію, яку вона створювала навколо себе.

Багато спогадів було присвячено викладацькій праці: умінню розкрити потенціал кожного студента, терпінню, з яким вона навчала витонченої грамоти витинанки. Були сльози, були й теплі, майже домашні історії — вечір вийшов саме таким, якою була сама Лілія Іванівна.

Мистецтво має властивість долати час. Роботи зберігають не лише образи, а й думки, почуття, світогляд свого автора. Тому творчість Лілії Полудень триває — вона відкривається кожному, хто сьогодні зупиниться біля її робіт. Своїм студентам вона залишила найважливіше — любов до мистецтва.

Кафедра образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва