Серед ключових цінностей та пріоритетів концепції інноваційної трансформації Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького — патріотизм, духовність, національна свідомість, реалізація державної мовної політики.
У межах цих фундаментальних засад з оптикою на україноцентризм 22 жовтня до Дня української писемності та мови у Черкаській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №32 відбувся змістовний, пізнавальний і водночас надзвичайно зворушливий мовно-патріотичний захід «Мовне намисто України».
Організаторами заходу стали доцентка кафедри українського мовознавства і прикладної лінгвістики Галина Кочерга та директорка Черкаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №32 Ірина Овчаренко. Модераторами свята — студентки-філологині 3 курсу спеціальності «Філологія (українська мова і література)» ННІ української філології та соціальних комунікацій.
Головним меседжем зустрічі — вшанування української мови як безцінного духовного надбання українського народу, поглиблення знань учнів з історії виникнення, становлення української мови та писемності, формування національної свідомості, виховання поваги до рідного слова та усвідомлення його значення в житті кожного українця.
Ідейним підґрунтям мовно-патріотичного заходу «Мовне намисто України» стали слова Івана Огієнка: «… тільки рідна мова дає людині найбільше й найглибше особисте щастя, а державі — найсильніші патріотичні характери. Без добре виробленої рідної мови, немає всенародної свідомости, без свідомости немає нації, а без свідомої нації — немає державности як найвищої громадської організації, в якій вона отримує найповнішу змогу розвитку й виявлення».
Розпочалося свято з інформаційного кейсу про важливість і значущість української мови у збереженні генетичного коду українців. Про соборність і державотворчу роль української мови в історичних паралелях етно- та глотогенезу українців.
— Історичний маркер у контексті розвою української мови та писемності послугував мобілізаційним чинником здобуття об’єктивних знань, формуванню чіткої громадянської позиції в контексті історичного поступу націєтворчих процесів в Україні, підвищенню мовно-культурного рівня в соціокультурному просторі українства. Формуванню патріотичного сегменту молодої людини в цей надскладний для нас час, – час виборювання нашої ідентичності, культури, історії, мови, що стверджує наш окремішній генетичний код нації, який відстоюємо ціною власного життя – належить українській мові – основному носієві українства, невичерпному джерелу української ментальності, — констатувала Галина Кочерга.
З вітальним словом до присутніх звернулася одна з ведучих заходу — Марія Вергун, студентка 3 курсу спеціальності «Філологія (українська мова і література)»:
— Свято української писемності та мови традиційно відзначаємо у день вшанування пам’яті преподобного Нестора Літописця, видатного давньокиївського письменника-агіографа, літописця, мислителя, ченця Києво-Печерського монастиря, з чиїм ім’ям пов’язують розвитком писемності та книжної культури у Київській Русі. Нестор Літописець відомий як представник традиції слов’янської книжності, започаткованої святими рівноапостольними Кирилом і Мефодієм. Його ім’я традиційно пов’язують з написанням «Повісті минулих літ», однієї із найважливіших культурних памʼяток поч. XII ст. Київської Русі. Невтомна праця Нестора Літописця та інших давньокиївських книжників є невідʼємною складовою історії української писемності та культурної традиції: «писемність і мова – жива плоть, яка створювалась мільйонами поколінь».
—Українська мова — це набагато більше, ніж засіб спілкування. Це невидима нитка, яка обʼєднує покоління, зберігає пам’ять про минуле, передає мудрість предків і допомагає відчувати себе частиною великої етнічної родини. У ній живе історія нашого народу, його біль і радість, незламність і надія, прагнення до свободи та віра в майбутнє. Саме тому символічною назвою мовно-культурного заходу є «Мовне намисто України», оскільки кожне українське слово — це справжня перлина.
Особливо зворушливою частиною заходу були слова вдячності українським захисникам і захисницям. У час, коли наша держава продовжує виборювати свободу та незалежність, можливість навчатися, читати українські книжки, співати рідних пісень і вільно спілкуватися державною мовою – має особливу цінність. Світлі слова вдячності й шани прозвучали на адресу Героїв, які віддали своє життя за Україну. Учасники заходу вшанували пам’ять полеглих захисників і захисниць хвилиною мовчання. Ця мить увиразнила усвідомлення високої ціни нашої свободи, актуалізувала необхідність берегти здобуте та бути гідними подвигу тих, хто захищає нашу державу, бо «ціною життів найкращих ми виборюємо право говорити рідною мовою, бути українцями, визначати своє майбутнє».
— Вивчення та популяризація української мови, зокрема її історії, сягнула максимального рівня за всі роки Незалежності. На жаль, це сталося з повномасштабного вторгнення росії в Україну, коли розгорнулися дискусії навколо нашої державності, суверенітету, нашої історії (власне нашого генетичного коду), а мова — носій народної культури та запорука її збереження й розвитку, що і стверджують слова Олеся Гончара: «…а мова й історія – це ж єдине ціле, один кровообіг, тож і відроджувати їх маємо водночас. Маємо відродити в наших сучасних українцях і українках генетичну пам’ять, почуття гордості, маємо і до збайдужілих душ торкнутися запашистим євшан-зіллям рідного слова!» – і консолідують народ, що є творцем держави і носієм її образу в світовій спільноті. Тривала боротьба за самобутність української культури найчастіше набирала форми боротьби за рідну мову, тому що мова формує націю, нація будує державу, держава береже мову, бо мова – це константа державної самодостатності, самобутності, самоцінності, оригінальності. Мова для нас – це не просто інструмент спілкування, виживання, а зброя проти ворога у боротьбі за свою ідентичність, самобутність, самоцінність, самодостатність і величність бути українцем, — зауважила Дар’я Гвардіон, студентка 3 курсу спеціальності «Філологія (українська мова і література)».
Наступним кластером мовного заходу стала пізнавальна розповідь про історію української мови та писемності, культури, державності в історичному вимірі. Історія української мови та писемності вивчається в нерозривному зв'язку з історією українського народу, який є носієм цієї мови, її творцем. Слова Михайла Грушевського: “… ми – стара Київська Русь, але разом з тим український народ, осібний народ, з своєю осібною мовою, історією, письменством і культурою… Ми пройшли свою путь великої боротьби за волю і рівність, котрої не знали інші народності руські. В ній ми остаточно сформувалися в український народ…” є символічними та пророчими у кривавій боротьбі з російським агресором, що так цинічно, бездушно, вбиває український народ, безапеляційно знищує Україну як державу, з її багатотисячною історією, культурою, з її державницькими демократичними інституціями.
Але український народ показав свою велич, свою могутність в духовних цінностях, в моральних деклараціях з прав людини, у своїй згуртованості як на полі битви з ворогом, так і в мовно-культурному перезавантаженні. Незнищенність та незламність духу українства оприявлено у традиції святкування Дня української мови та писемності – Всеукраїнський радіодиктант національної єдності, який започаткований у 2000 році, — загальнонаціональний мовно-культурний захід, спрямований на популяризацію української мови, підвищення рівня мовної грамотності та об’єднання українців навколо національних мовних цінностей у різних куточках світу.
Найдинамічнішою та найінтерактивнішою частиною зустрічі стала мовна вікторина, яка перетворила дійство на справжню інтелектуальну пригоду. Учні обʼєдналися у команди, кожна з яких обрала власну назву та налаштувалася на дружнє змагання. Учасники отримали аркуші для запису відповідей: після обговорення кожного запитання команди мали визначити правильний варіант і передати відповідь журі. Вікторина складалася з трьох тематичних раундів, кожен із яких відкривав нові й цікаві сторінки української мови, літератури та історії.
Перший раунд присвячений історичному шляху становлення української писемності та літературної мови. Учасники відповідали на запитання про Нестора Літописця, «Повість минулих літ», Острозьку Біблію, граматику Мелетія Смотрицького, творчість Івана Котляревського, Тараса Шевченка. Також пригадували історію створення слов'янської писемності, роль «Русалки Дністрової», особливості Харківського правопису 1928 року, новації Українського правопису 2019 року.
Окрему увагу приділили непростим сторінкам історії української мови, зокрема періодам українізації, репресій та русифікації. Кожне запитання супроводжувалося цікавими історичними фактами й поясненнями, які допомагали краще зрозуміти, яким тернистим був шлях українського слова до сьогодення.
Другий раунд подарував десятикласникам чимало несподіванок і справжніх мовних відкриттів. Команди знайомилися з паліндромами, дізнавалися про особливості українських літер, сім відмінків, найдовше слово та багатство української синонімії. Особливе зацікавлення викликали незвичайні мовні факти, які продемонстрували всю красу, милозвучність і неповторність нашої мови. Не обійшлося й без запитань про творчість Тараса Шевченка, зокрема його всесвітньо відомий «Заповіт», перекладений багатьма мовами світу.
Завершальний раунд обʼєднав запитання про видатних українських діячів, літературні твори та колоритну народну лексику. Учні розгадували значення діалектних слів «бартка» та «шваблики», дізнавалися цікаві факти про народні назви овочів, пригадували авторство відомого вислову «Лиш боротись — значить жить!». Формат таких завдань допоміг учасникам відчути багатство української мови та різноманітність мовних традицій різних регіонів України.
Також команди демонстрували знання про Бориса Грінченка – укладача фундаментального чотиритомного «Словаря української мови», Івана Нечуя-Левицького – автора безсмертної «Кайдашевої сімʼї». Завершальний раунд став чудовою нагодою пригадати видатних особистостей, які присвятили своє життя українському слову.
Своїми думками щодо мовно-культурного заходу поділилися студентки-філологині:
— Захід до Дня української писемності та мови залишив у мене приємні враження. Він присвячений красі та значенню української мови в житті кожного українця. Було приємно бачити зацікавленість учнів, їхню активність і бажання долучатися до заходу. Особливо сподобалося, що зустріч відбувалася в дружній атмосфері, а інформативний матеріал був логічним, цікавим, доступним для десятикласників. Мовно-патріотичний захід вочевиднив, що українська мова — це наша історія, культура та духовна спадщина, яку ми повинні берегти й розвивати. Я вважаю, що такі заходи є важливими, оскільки вони допомагають краще усвідомити цінність рідної мови та виховують любов до неї, — зауважила Карина Волосенко, студентка третього курсу спеціальності «Філологія (українська мова та література)».
Мовно-патріотичний захід «Мовне намисто України» до Дня української писемності та мови для учнів десятого класу залишив незабутні враження. Ми підготували та провели вікторину, присвячену історії української мови та писемності. Було приємно долучитися до організації цього заходу, оскільки це чудова нагода сфокусувати увагу на важливості та значенні рідної мови у нашому житті, — наголосила Дар’я Гвардіон, студентка третього курсу спеціальності «Філологія (українська мова та література)».
— У підготовці до заходу, зіткнулася з непростим завданням – обрати таку концепцію свята, яка б змогла зацікавити кожного учня та залучити до активної участі всю учнівську аудиторію. Але теплий прийом відразу розвіяв усі сумніви й ми почали працювати у мега комфортній атмосфері. Поетичні рядки, цікаві лексичні особливості та історичні факти нанизували ніби перлини на мовне намисто. Заохотили десятикласників до написання Радіодиктанту національної єдності, ознайомили з історією започаткування Дня української мови та писемності. Сьогодні наше завдання – не просто знати рідну мову, а берегти її, розвивати, збагачувати та передавати наступним поколінням. Адже кожен із нас є частинкою великої мовної родини, а кожне сказане українське слово – це ще одна перлина в безцінному намисті мовної палітри нашої держави. Нехай українська мова завжди буде для нас джерелом натхнення, сили та гордості. Нехай вона звучить у наших серцях, домівках, школах і на всіх просторах вільної України! Говорімо українською! Думаймо українською! Творімо українською! — відзначила Марія Вергун, студентка третього курсу спеціальності «Філологія (українська мова та література)».
Українська мова становить важливу культурну цінність, виконує інтеграційну функцію, є важливим чинником зміцнення державності, забезпечення культурного, духовного, патріотичного виховання молодого покоління. Мова — це національна ознака, – «Без мови немає народу.... Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб», — це рівень культури, духовності, це сутність свідомості кожної особистості. Маємо сміливість серцем і душею впевнено сказати: «Ми – українці!». Хай усіх нас єднає належність до великого народу! Плекаймо всі разом мову, що дісталась нам у спадок від наших пращурів! Любімо, поважаймо та вдосконалюймо нашу мову, адже мова, як і Україна, — у нашому серці, і починається вона з кожного з нас!
http://cdu.edu.ua/news/studentky-filolohyni-chnu-provely-movno-patriotychnyi-zakhid-dlia-cherkaskykh-shkoliariv.html#sigProId159aacab98
Марія Вергун, студентка 3-Б курсу ННІ української філології та соціальних комунікацій

