До Дня пам’яті жертв Голодомору в Черкаській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Тараса Шевченка відбувся культурно-мистецький захід «Голодомор в картинах Казимира Малевича», організований у співпраці з Польським культурним центром імені Кароля Шимановського, до якого долучилися науковці Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.

Ця зустріч стала не просто мистецькою подією, вона перетворилася на пронизливий акт пам’яті, що повернув присутніх до однієї з найстрашніших сторінок української історії.

Захід відкрив голова правління Центру, член Наглядової ради Черкаського національного Геннадій Лінєвич, наголошуючи на тому, що тема Голодомору глибоко відгукується і в польському суспільстві. Для поляків, які добре знають наслідки тоталітарних режимів, українська трагедія — це не далека історія, а спільний біль народів, що пережили нищення і спроби знищити їхню ідентичність. Про жахливі події 1932–1933 років розповіла завідувачка відділу мистецтв Наталя Ребякова. Її слова, сповнені історичної правди та людського співчуття, звучали на тлі книжково-ілюстративної експозиції «Замордованим голодом присвячується», де кожне видання — це голос загиблих, голос тих, кому століття мовчання не стерло пам’ять.

Ведуча зустрічі Юлія Білинська, докторка філософії в галузі мистецтва, театру і кіно, докторантка Варшавської театральної академії імені Олександра Зельвертовича та викладачка ЧНУ ім. Б. Хмельницького повела присутніх крізь складну історію творчості Казимира Малевича. Вона нагадала, що саме Малевич став першим українським художником, який наважився відобразити трагедію Голодомору на полотні, попри часи, коли будь-яка згадка про штучний голод каралася знищенням. Особливе місце у розповіді посів ескіз Малевича «Де серп і молот, там смерть і голод». Створений у період посилення тоталітарного тиску, він є безмовним криком, пророчою картиною, в якій художник відчув наближення катастрофи. Три людські постаті з обличчями, перетвореними на серп, молот, хрест і труну, стали символами несвободи, страждання та неминучої трагедії, яка згодом забрала мільйони життів українців.

Цей захід у бібліотеці став моментом глибокого вшанування, коли мистецтво, історія та людська пам’ять злилися в єдиний простір. Простір, де кожен присутній міг відчути не лише смуток, але й силу народу, який, попри всі спроби знищення, вистояв і зберіг правду.

Ми пам’ятаємо! Ми не забуваємо! Ми говоримо, щоб подібне ніколи не повторилося!

Джерело: Черкаська обласна універсальна наукова бібліотека імені Тараса Шевченка