Світлини були зроблені на території Національного природного парку «Холодний Яр», розповів у ексклюзивному коментарі «Суспільному» директор Нацпарку Богдан Легоняк та директор ННІ природничих та аграрних наук Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Максим Гаврилюк.

Зі слів пана Богдана, зважаючи на те, що світлини зроблені у різний час та у різних місцях, — це можуть бути різні тварини.

Світлини оприлюднили на сторінці Нацпарку у фейсбуці.

За словами пана Богдана, фотопастки встановлюють на так званих «ходових» місцях природного парку.

— Обидва фото зроблені влітку — одне вдень, а інше вночі. Ту фотопастку, яка зафіксувала його вдень, встановила наша колишня колега, яка досліджує борсуків. І цю фотопастку встановили якраз біля борсучої нори. Я не впевнений, що це одна і та сама тварина, думаю, що різні. Бо одне фото від другого було зроблене на відстані десь п'ять з половиною кілометрів.

Вперше лісового кота зафіксували в Холодному Яру у 2013 році, додав Богдан Легоняк:

— Дещо трагічно це сталося. У чоловіка, який живе на хуторі, стало зникати вдома птаство, індики зокрема. І він вирішив прослідкувати, сісти, як кажуть, у засідку. І під час цієї засідки побачив тварину, яка кинулася до індиків. І він вистрілив, влучив. Зателефонував мені: «Так і так, Васильович, я такого кота ще не бачив». Я приїхав, забрав його. Звісно, шкода було. Нам спершу і не вірили, що це лісовий кіт. Зразки відправили на дослідження і нам підтвердили, що це дикий кіт, лісовий.

За словами Богдана Легоняка, у Нацпарку часом трапляються й інші тварини, не притаманні для Черкащини:

— Я особисто бачив двох шакалів. Вони вже оселилися у нас, це однозначно. Досить багато фазана. Колись мисливці завозили їх сюди, а зараз вони тут дуже поширені. Також цьогоріч фотопастка кілька разів зафіксувала благородного оленя. Це не притаманно нашій місцевості. Я думаю, що це олені, які були випущені з якогось мисливського господарства з вольєрів на початку повномасштабної війни.

Для Черкащини цей вид надзвичайно рідкісний

Лісовий кіт — це вид, який розширює свій ареал, розповів у коментарі Суспільному директор ННІ природничих та аграрних наук Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Максим Гаврилюк:

— Ще приблизно два десятки років тому його не було на території Черкаської області. Раніше він був поширений на заході України, зокрема, в Карпатах, а також на південному заході, тобто в Придунав'ї. А нині відбувається розширення ареалу, цей вид поступово розселяється у східному напрямку. Спочатку їх фіксували на Хмельниччині, пізніше — на Вінниччині, а зараз відбувається поступове розселення цього виду на Черкащині. Однак все ж у нашій області він надзвичайно рідкісний, — зазначив науковець.

При цьому Максим Гаврилюк додав, що на Черкащині вперше лісового кота знайшли у 2013 році, саме на території Холодного Яру:

— Цю знахідку зробив Богдан Легоняк, який на сьогодні є директором Національного парку. Тому цілком закономірно, що з того часу лісовий кіт продовжує зустрічатись на цій території. Але оскільки він веде дуже прихований спосіб життя, то не потрапляє на очі людям. Хоча може десь і потрапляє, але така інформація до нас принаймні не надходила.

Побачити лісового кота шансів мало.

За словами Максима Гаврилюка, лісовий кіт не є небезпечною твариною, бо зазвичай він уникає людей:

— Він дуже сторожкий, боїться. Побачити лісового кота шансів дуже мало, тому важко уявити ситуацію, коли він може становити небезпеку для людей. Звісно, якщо людина знайде його лігво, нору, і буде її розкопувати, то, можливо, самка буде захищати її. І то навряд чи, швидше за все вона просто втече.

Лісового кота можна сплутати зі свійським, однак відмінності все ж є, додав науковець:

— Загалом, його можна сплутати зі свійським котом сірого, смугастого забарвлення. Головна відмінність, яка може впадати в око — це все-таки розмір. Цей кіт має вагу від трьох з половиною до п'яти кілограмів. Свійські коти теж, звичайно, можуть стільки важити, але навряд чи вони такі великі і бігають по лісах. Доволі часто трапляються випадки, коли люди повідомляють, або навіть фотографії присилають нам, як науковцям, запитуючи чи це лісовий, чи не лісовий кіт. Але це в більшості випадків все-таки свійські коти. У лісового кота теж сіре, смугасте забарвлення, а хвіст має декілька характерних чорних смужок. Але по-справжньому з найвищою точністю відрізнити лісового кота від свійського можуть лише фахівці за цілим комплексом ознак.

Лісовий кіт, за словами пана Максима, є хижаком:

— Основна його їжа — це мишоподібні гризуни, дрібні птахи. Потенційно він може десь заходити на околиці населених пунктів і нападати на курей. Але враховуючи його низьку чисельність, цим можна фактично знехтувати.

Це дика тварина

Якщо ж все-таки людина зустріне лісового кота, з ним, як і з будь-якою іншою дикою твариною, потрібно поводитись обережно, пояснив Максим Гаврилюк:

— Треба пам'ятати, що всі дикі, хижі тварини, такі як лисиця, вовк, лісовий кіт потенційно можуть бути носіями сказу. До них не треба підходити, гладити, протягувати руку, давати їм якусь їжу. Це дикі тварини, і є чіткі рекомендації, як з ними треба поводитися: не підходити, не дратувати, спостерігати з відстані — і все буде добре.

Джерело: «Суспільне»