Про архітектурну спадщину Владислава Городецького на Черкащині розповів у етері «Українського радіо Черкаси» Федір Гонца — старший викладач кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.
На Черкащині збереглося кілька будинків, створених на початку ХХ ст. за проєктом архітектора Владислава Городецького, зокрема споруди чоловічої та жіночої гімназії у Черкасах. Будинок лікаря у Мошнах авторства Городецького отримав нове життя завдяки створенню мистецького центру у 2025 році.
— Багатьом пам'яткам тогочасної архітектури приписують авторство архітектора, проте документальних підтверджень цьому немає, —розповів в архітектор Федір Гонца.
— Яке місце, на Вашу думку, Владислав Городецький посідає в історії української та світової архітектури?
— Це один із найвідоміших українських архітекторів початку ХХ ст. Багато імен тоді було, але він був досить медійною людиною свого часу. Зараз є навіть художні твори, які підтримують усю медійність, і в нього доля досить цікава.
— Яку роль відіграла Черкащина у творчій біографії Городецького?
— За однією з версій, він почав свою самостійну творчу роботу, власне, в Черкасах. Чому? Тому що, коли він завершив навчання в імператорській академії мистецтв як архітектор, йому вже було 27 років. Я так розумію, що він попередньо проходив практику, наприклад, в київських майстернях, ще бувши випускником. На підставі певних товариських стосунків з місцевими підприємцями його запросили побудувати чоловічу гімназію в Черкасах.
Є підтверджені факти, що він приїжджав в Черкаси, в елементах будівлі є певні традиційні для його стилю елементи. Можливо, Городецький є не самостійним автором, а одним з авторів черкаської гімназії, де зараз музичний коледж. Вона вважається одним з перших його проєктів, всі подальші творіння вже відбувалися в Києві. Багатьом пам'яткам тогочасної архітектури приписують також його авторство. З одного боку, це класно в плані нам якоїсь статусності, з іншого боку — це трошки фальшує історію, і хотілося б ґрунтовних місцевих досліджень.
Документально підтвердженим є авторство Городецького тільки черкаської чоловічої і жіночої гімназій — колишній палац піонерів. Щодо жіночої гімназії — там цікаве планування, певний час там були каміни, спроєктовані Городецьким, та інші елементи інтер'єра. Зрозуміло, що вони втрачені, але самі елементи на фасадах досить цікаві.
— А як щодо готелю Слов'янській, Єврейської школи, Рибного ряду, Михайлівського ринку? Чи міг він брати участь у їхньому будівництві?
— Хочеться всього одному архітектору приписати всі пам'ятки в Черкасах, які є. Насправді, будинків у нас багато. Він міг бути в проєктній групі, наприклад. Бо він працював в певний час в майстерні головного архітектора Києва, і вони проєктували дуже багато будівель тоді по Київській губернії. Але документального підтвердження цього факту, що він безпосередньо автор цих будівель, немає.
— У якому стані зараз чоловіча та жіноча гімназії у Черкасах, які зведені за проєктом Городецького?
— Чоловіча гімназія перебудована в 1980-х роках. Стан інтер'єрів можна було б, звісно, покращити. Там орган все-таки є, і можна було б у цій будівлі навести лад. Я думаю, це було б для музичного коледжу дуже добре, і було б окрасою міста. Там можна було б відновити і ті двері, і металеві елементи. Так, ми не відновимо частину фасаду, де зараз є прибудова, але решту території можна було б довести до ладу, щоб місто пишалося закладом з давньою історією
— А ось ситуація з жіночою гімназією дуже сумна, бо насправді відбувається прямо публічна руйнація в центрі міста. У нас стоїть будівля, підтверджена авторством відомого архітектора, найвідомішого в Україні, і вона в незрозумілому стані, з незрозумілих вже елементів руйнації, там дерева поросли місцями.
— Яку роль відіграє громада у збереженні цих будівель?
— Ми зараз живемо в складні часи, але хотілося б, щоб ми думали про майбутнє. Це може бути пам'ятка, яка просто пам'ятка, а може бути якийсь об'єкт, який ми можемо інтегрувати в сучасне життя — наприклад, музей сучасного мистецтва. У жіночої гімназії прекрасне розташування в центрі міста. Можемо якісь експериментальні речі робити. Колись була ідея на цукровій фабриці Бородського зробити музей сучасного мистецтва. Але якось ця ідея дуже швидко згасла. Але це було б дуже цікаво для міста. Будь-які ініціативи, які відбуваються в місті, вони так чи інакше щось змінюють середовище. У нас є, наприклад, умовно 70 пам'яток, які місто отримало в спадок зараз. Що ми з ними робимо? Ми їх зносимо, будуємо якісну сучасну архітектуру. Ми будуємо просто звичайну сучасну архітектуру, ми їх зносимо і будуємо житло. Житло — це швидкі гроші. Але чи це змінить якість життя в місті? Ми маємо для себе це вирішити.
Джерело: «Суспільне»