Комп'ютерні ігри серед молоді й не тільки, давно популярна в світі. Мільйони грають, як аматори, а тисячі професійно. Останніх називають кіберспортсменами. Журналісти видання «18000» дослідили історію та перспективи кіберспорту в Черкасах

(повна версія доступна тут).

В Україні багато охочих заробляти тисячі доларів на грі. Але визначні події в історії комп'ютерного спорту країни ще попереду.

Із 2018 року, початку існування «Федерації кіберспорту України» (UESF), проведено понад 250 турнірів у всіх областях країни, із них 6 — національних і 4 — міжнародних. Взяли участь у змаганнях понад 70 000 українців.

Найпопулярнішими іграми є DOTA 2, League of Legends‎, StarCraft‎, Counter-Strike, FIFA та інші. Саме вони стали основними дисциплінами кіберспорту.

Офіційно кіберспорт визнали видом спорту в Україні 7 вересня 2020 року. Тоді заступник міністра цифрової трансформації Олександр Борняков написав у фейсбуці, що має надії на кіберспорт. Оскільки це нова ланка економіки країни, яка поповнюватиме бюджет і відкриватиме нові перспективи.

— В Україні висока культура кіберспорту й сильні гравці. Наші команди регулярно перемагають на різноманітних турнірах по всьому світу. Ця індустрія вже давно перетворилась в справжній бізнес, який приносить багато користі й можливостей як локального, так і світового масштабу, — зазначив на сторінці у фейсбуці Олександр Борняков.

Щодо кіберспорту в Черкасах відомо небагато, та все ж, такий спортивний напрямок існує. Детально про історію кіберспорту в нашому місті розповів представник Федерації кіберспорту в Черкаській області — Любомир Присяжнюк.

Кіберспорт в Черкасах протягом 20-и років був на низькому рівні. Це пов'язано насамперед із тим, що сам комп'ютерний спорт був недостатньо розвинений, не отримував популярності й підтримки від держави. Центром кіберспорту завжди вважався Київ, де проводились турніри. Там відбувались не тільки регіональні, але й чемпіонати світу з гарними призами, — розповів Любомир Присяжнюк.

За його словами, великий внесок в історію кіберспорту в місті зробив Черкаський державний бізнес-коледж. Більш ніж 15 років вчителі інформатики дотримуються традиції проводити в ньому обласний чемпіонат із кіберспорту (Dota2, CS 1.6, CS:GO, FIFA, NFS та інших дисциплін).

— Якщо ти перемагав на цьому змаганні, то це вважалося вершиною в Черкасах, — так розповідає Любомир про турніри в бізнес-коледжі. — Також були комп'ютерні клуби «Shark» і «Трафік», які проводили свої турніри, але це було не так масштабно і не так престижно, — зазначив Любомир.

Із часом ці клуби закрились і до сьогодні в місті не було жодного комп'ютерного клубу, з яким можна було б співпрацювати й тим самим розвивати кіберспорт в області.

Минулого року Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького підписав меморандум про співпрацю з «Федерацією кіберспорту України», у такий спосіб продовжуючи історію цього виду спорту в Черкаській області.

Того ж 2019 року в Черкасах на базі Черкаського національного університету провели Всеукраїнський кіберспортивний турнір. П'ятьма місяцями раніше команда гравців представляла ЧНУ на Всеукраїнському кіберспортивному змаганні серед закладів вищої освіти України University Master Cup 2019. Тоді хлопці вибороли місце в десятці кращих із 135 учасників.

Після гучних заходів минув майже рік, а про сьогодення, меморандум і плани розповів в.о. ректора ЧНУ ім. Богдана Хмельницького Олександр Черевко.

— Це дуже важливо, що кіберспорт визнали офіційним. Ми удосконалюємо наші напрацювання, щоб брати участь у майбутньому турнірі. Ми тримаємо зв'язок із «Федерацією Кіберспорту України», з нашими командами. Проте карантинні умови не дають, на жаль, провести змагання. Тому зараз пауза, — розповів Олександр Черевко. — У 2019 році ми другі в Україні прийняли кіберспортивний турнір, — згадує Олександр Володимирович. — При університеті діє Бізнес-інноваційний центр. Також ми долучилися до розробки стратегії Черкаської області. Маємо низку проєктів для молодих учених, зокрема, йдеться й про комп'ютерний хаб. Зараз ми шукаємо кошти, адже адміністрація ЧНУ зацікавлена, аби створити центр інновацій із сучасним обладнанням.

Кореспондент «18000» поспілкувався з капітаном команди Черкаського національного університету. Рік тому п'ятірка хлопців брала участь у турнірі України University Master Cup 2019. Про кіберспорт і жагу до гри, переваги й недоліки розповів Дмитро Попруженко.

У розмові хлопець пояснив, що кіберспорт — це окремий вид спорту, який містить багато підрозділів, а саме ігор, в яких проводяться змагання. Він порівняв спорт і комп'ютерну гру.

Насправді різниця між ними мінімальна: фізичне навантаження у звичних нам видах спорту та максимальний мозковий штурм протягом довгого проміжку часу у комп'ютерних іграх. Командний дух, тактика, стратегія, велика кількість часу на тренування — все це стосується як футболу, так і командних тренувань чи змагань у DOTA 2, — пояснює геймер.

Серед вмінь, які повинен мати е-спортсмен, Дмитро назвав витримку, психічну врівноваженість, лідерські якості та жагу до перемоги. Щодо техніки то — «в кого краще "залізо", той краще грає».

Дмитро розповів, що завжди хочеться чогось більшого. Так він спробував себе у ролі професійного гравця. Згадує, що спочатку грав у вільний час. Потім, коли набрався досвіду, обрав стратегію для гри, з'явилося бажання перевірити себе в професійному поєдинку. Наступними його кроками стали турніри 1 на 1, де практикував грати на одній лінії.

— Кіберспорт — це чудова альтернатива звичайному спорту, адже, на жаль, не у всіх людей є можливість займатись спортом. Або якщо у світі тимчасово відсутня така можливість, то за допомогою комп'ютера можна отримати ті ж емоції та переживання зі своїми співкомандниками.

Із часом з'явилось бажання грати командою, діяти разом, каже хлопець. Тоді, в 2019 році, об'єдналося п'ятеро юнаків із однаковими бажаннями й мінімальним часом на тренування. Дмитро згадував, що до початку змагань у них було чотири дні.

Та не все так яскраво, як здавалося б. Дмитро, як досвідчений геймер, пояснив у чому «мінуси» кіберспорту. Він згадав утому, розповів, що важко всидіти за комп'ютером стільки часу.

— Бачу себе в цьому, маю немалий досвід і завжди прагну перемагати. Але хотів би зазначити, що як і в будь-якому спорті є вікові обмеження... Як, грубо кажучи, у гімнастиці дівчата у 18 років йдуть на пенсію, так і тут: чим більше років, тим гірша реакція, менше можеш всидіти. Тому ще маю трохи часу, щоб повернутись у роль гравця, інакше доведеться стати директором.

Із повною версією можна ознайомитись ТУТ

Джерело: «18000»