Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького виховує в своїх стінах талановитих особистостей, які гідно представляють свій університет на різних змаганнях.

Це ще раз довів мистецький фестиваль «Студентська весна», який відтепер стане традиційним.
Студенти-першокурсники ННІ УФСК започаткували серію публікацій про учасників фестивалю.
Знайомтеся — Віталій Дідук, керівник інструментального гурту «Друга спроба». Він викладає в університеті технічні дисципліни, а віднедавна поєднує цю діяльність із роботою директора бізнес-інноваційного центру університету.
Усе життя Віталія Андрійовича нерозривно пов’язане з точними наукам. А душею відпочиває в музиці.
— Музика — це теж точна наука, — каже він. — У її основі лежить математика. Я не погоджуюся, що людина повинна займатися тільки чимось одним.

Для саморозвитку слід мати декілька граней. Якщо я закриюся виключно в науковій сфері, я ризикую втратити певні людські риси. Якщо бути «сухим» науковцем, то буде складно триматися в студентському середовищі. Бо студенти — це досить різнорідна компанія. Щоб їх чогось навчити, потрібно подолати багато різних бар’єрів, і психологічний — один із них. Тому завжди потрібно мати якісь суміжні грані дотику з людьми, з якими спілкуєшся, яких вчиш.
На конкурсі «Студвесна» гурт «Друга спроба» вразив глядачів і журі відомим хітом «Zombie» гурту «The Cranberries». До речі, завдяки цій пісні «Друга спроба» нещодавно знайшла собі вокалістку, студентку ННІ іноземних мов: «Вона сиділа на лавочці неподалік від університету і співала «Zombie». Наші студенти її помітили і привели до мене. Відтоді вона з нами співає», — розповідає Віталій Андрійович.
Нагоді взяти участь у конкурсі колектив був радий.
— Музиканти повинні виходити на сцену. Одна справа — зачинитися в кімнаті і «знущатися» з обладнання, і зовсім інша — вийти до глядачів і продемонструвати більш-менш якісний продукт, — переконаний Віталій Дідук.
Більшість із учасників гурту "Друга спроба", як і Віталій Андрійович, професійно не займалися музикою.
— Я не музикант, але ріс у родині музикантів. Батько ніколи не змушував мене займатися музикою. Він вважав, що я маю своє покликання знайти сам. Приміром, мій основний фах — це мій особистий вибір. Та це не завадило мені навчитися грати на гітарі, бас-гітарі та укулеле. На жаль, запізно прийшло усвідомлення, що непогано було б знати основи музики. Тоді я почав самостійно розбиратися. У нашому гурті майже всі, хто грає — це студенти ННІ ФМ та КІС. Це, мабуть, мій «гріх», але є й цілком прозаїчне пояснення — в нас однаковий режим занять, ми приблизно однаково думаємо.
Гурт «Друга спроба» у нинішньому складі існує з початку зими. Базовому набору гурту, що діє зараз, уже другий рік. Але загалом історія «Другої спроби» налічує вже близько 7 років.
— Перший склад — це був пробний і раптовий проект. Студент із моєї нової групи спитав, де в університеті можна грати. Він, мовляв, трохи грає на гітарі. Я відрядив його в музичну кімнату — така тоді була. Він познайомився зі ще одним аматором, старшокурсником, але без особливих успіхів. Зрештою вони запропонували: давайте створимо повноцінний гурт.
Із того все й почалося. У назви «Друга спроба» є два пояснення. Офіційне в тому, що кожен із нас займається точними науками, а музика — це хобі. Таким чином, це наша друга спроба самореалізуватися. А жартівливе — бо з першого разу хлопцям не вдалося, вийшло лише за другим разом.
Не обходиться в житті музикантів-любителів без курйозів. Приміром, 4 роки поспіль їхня барабанна установка була обмотана скотчем і трималася тільки за рахунок цього. Зараз колективу дозволили перенести інструменти в залу і музиканти власними силами намагаються їх «реанімувати». Крім того, вони під керівництвом Віталія Андрійовича створюють електронні пристрої для обробки звуку — так звані «педалі ефектів".
— Якраз тут і працює моя спеціальність: електроніка та мікропроцесорна техніка. Мої музиканти озброюються паяльниками, спеціальними розчинами, радіокомпонентами і застосовують фахові знання, проходячи всі основні етапи створення пристрою: від ідеї до результату, — розповідає Віталій Дідук.
Про рідний університет він говорить:
— Це для мене — рідна домівка. Я працюю в колективі, який завжди підтримає. Тут я вивчився і зріс, певною мірою самоствердився.

Світлана Небилиця, І курс ННІ УФСК